У Політехніці відкрили меморіальні таблиці пам’яті полеглих випускників ІХХТ
Ігор Голод, Центр комунікацій Львівської політехніки
30 квітня у дев’ятому навчальному корпусі Львівської політехніки відбулася урочиста церемонія відкриття та освячення меморіальних таблиць пам’яті полеглих випускників Інституту хімії та хімічних технологій (ІХХТ).
У вшануванні захисників України взяли участь їхні родичі, однокурсники, викладачі, а також представники Дрогобицького та Шептицького районних відділень і Львівського обласного відділення цивільно-військового співробітництва ЗСУ, за сприяння яких було організовано супровід і доставку родичів загиблих Героїв. Відкриваючи урочистість, директор ІХХТ професор Богдан Дзіняк наголосив, що коли постало питання захисту суверенітету України, випускники інституту стали до лав Збройних сил і віддали своє життя заради збереження держави.
Проректор з навчальної роботи та розвитку студентського потенціалу Микола Логойда підкреслив, що церемонією відкриття та освячення меморіальних таблиць вшановується пам’ять про полеглих випускників Університету. За словами проректора, люди живуть доти, доки про них не пам’ятатимуть.
Микола Михайлович наголосив, що завдання Університету полягає не лише у фаховій підготовці студентів, а й у формуванні їхніх людських якостей, які інколи є складнішими для набуття. Проректор також зазначив, що війна торкнулася практично кожної української родини — серед них є загиблі, поранені або ті, чиї рідні нині служать у війську. Тож найбільшою цінністю нині, за його словами, є єдність у вшануванні пам’яті полеглих.
Завідувач кафедри хімічної технології силікатів Зенон Боровець розповів про свого студента Романа Коляду:
— Надзвичайно світла людина, яка хотіла вчитися, творити, робити добро. Змалку його вирізняли любов до правди та виняткове відчуття справедливості. Був учасником двох революцій — Помаранчевої та Революції гідності. І коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення в Україну, не зміг стояти осторонь. Став на захист усіх нас — і тих, кого знав, і тих, кого не знав.
Ми схиляємо голови насамперед перед батьками всіх цих хлопців. Адже біль матерів, які ховають своїх дітей, біль батьків — невимовні. Нехай хлопці спочивають. Від нас — пам’ять. А їм — вічна слава.
Доцент кафедри хімічної технології переробки пластмас Галина Дудок поділилася спогадами про Ігоря Сподара та Олега Короляка:
— Коли я вступила до аспірантури, Ігор уже навчався на третьому курсі. Тому я часто зверталася по допомогу до досвідченого й розумного аспіранта. Він завжди був готовий допомогти.
Був дуже сумлінним і працьовитим. Порядний і світлий хлопець, дещо сором’язливий і спокійний. Вражав своєю простотою. Ріс у простій сім’ї, але був вихованим, освіченим і ніколи не виявляв агресії. Нікому й ніколи не зробив нічого поганого.
Олег Короляк був життєрадісним, щирим, комунікабельним. Вмів розрядити будь-яку обстановку.
Ці хлопці мріяли й віддавалися справам сповна. Дуже сумно і боляче, що саме такі молоді, талановиті, працьовиті, добрі люди поповнюють лави небесного війська. Їхня смерть не повинна бути марною. Ми зобов’язані пам’ятати про них. Вічна пам’ять усім загиблим і низький уклін!
Начальник науково-дослідної частини Львівської політехніки, професор Роман Небесний розповів про Романа Коляду та Олексія Тарасьєва:
— Дуже важливо зберегти світлі, теплі спогади про тих людей, яких ми знаємо. Я був знайомий з Романом Колядою. Ми досить довго жили на одному поверсі в гуртожитку, товаришували. З Олексієм Тарасьєвим у нас було спільне хобі — альпінізм.
Завдяки їм ми маємо можливість сьогодні працювати, творити і дивитися в майбутнє, яке зобов’язані побудувати. Завдяки Олексію, Роману та іншим хлопцям наше відносно мирне життя є можливим. Тож світла й вдячна пам’ять про них назавжди в наших серцях.
Доцент кафедри хімічної технології переробки нафти та газу Тарас Червінський згадав про Анастаса Пушкаря:
— Це була унікальна група, яка приїхала здобувати фах в галузі нафтопереробки з Бердянська. Вони вирізнялися наполегливістю, жагою до навчання, і найбільше, що їх вирізняло і дозволило запам'ятати —велика увага до викладачів.
Анастас Пушкар був скромним, наполегливим студентом, який завжди казав «Мрію повернутися в Бердянськ і працювати за фахом».
Але ставши на захист Батьківщини, він віддав найдорожче, що мав — своє життя — заради того, щоб ми могли кожного ранку прийти до праці. Тож пам’ятаймо про ту пожертву, яку наші випускники внесли за незалежність нашої держави.
Доцент кафедри органічної хімії Володимир Ярославович Самарик розповів про свого випускника Юрія Ханаса:
— Він умів чітко аргументувати свою думку. У мене було велике бажання, щоб він працював у нашій науковій групі. Нам вдалося влаштувати його на підприємство, де він виконував роботу професійного науковця-експериментатора.
Мене вразила його дипломна робота — складалося враження, що її написав досвідчений технолог. Це була людина з власною думкою, яка нікому її не нав’язувала, але чітко розуміла свою позицію. Дуже шкода, що нашому народові доводиться зазнавати таких втрат, що такі люди йдуть із нашого суспільства.
Чин освячення меморіальних таблиць звершив священник Тарас Жеплинський, колишній доцент кафедри хімічної технології силікатів. Він також прочитав скорботну молитву за упокій душ загиблих.
Урочиста церемонія відкриття та освячення меморіальних таблиць пам’яті полеглих випускників завершилася покладанням квітів і запаленням лампадок.
Олексій Тарасьєв — випускник кафедри технології органічних продуктів ІХХТ, вихованець «Пласту». Народився 20 вересня 1981 року (за іншими даними — 1978-го) в Бережанах. Після закінчення Львівської політехніки працював інженером у «Галнафтогазі».
З початком повномасштабного російського вторгнення зголосився до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони (нині — 125-та окрема важка механізована бригада). В зоні бойових дій служив бойовим медиком. Загинув 12 червня 2022 року від мінно-вибухових поранень на Харківщині.
Роман Коляда — випускник кафедри хімічної технології силікатів ІХХТ. Народився 21 листопада 1982 року в Червонограді (нині — Шептицький). У 2004 році здобув ступінь бакалавра, у 2005-му — магістра за спеціальністю «Хімічна технологія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів».
Був активістом УНСО, учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2014 році добровольцем пішов на фронт у складі 54-го окремого розвідувального батальйону. Після повномасштабного вторгнення служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Загинув 1 грудня 2022 року в бою поблизу Білогорівки на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Юрій Ханас — випускник кафедри органічної хімії ІХХТ. Народився 3 червня 1987 року в Калуші. Служив снайпером 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Загинув 16 січня 2023 року поблизу Червонопопівки на Луганщині.
Роман Іллюк — випускник кафедри хімії і технології ІХХТ. Народився 10 липня 2001 року в селі Малий Олексин на Рівненщині. У 2021 році, навчаючись на третьому курсі, працював на «Рівне-Азот» оператором дистанційного пульту керування.
6 березня 2022 року добровільно поповнив лави тактичної групи «Реванш» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Дипломну роботу захищав в окопі. Загинув 14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині між селами Козачі Лагері та Підстепне.
Ігор Сподар — випускник кафедри хімічної технології переробки пластмас та аспірантури ІХХТ. Народився 26 березня 1980 року у Львові. У 2015–2016 роках брав участь в АТО у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
З початком повномасштабного вторгнення служив у складі 116-ї окремої механізованої бригади. Загинув 27 серпня 2023 року в районі села Роботине Запорізької області.
Олег Короляк — випускник кафедри хімічної технології переробки пластмас. Народився 2 травня 1991 року у Львові. З перших днів повномасштабного вторгнення служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Був відзначений нагрудним знаком «Ветеран війни». Помер 15 лютого 2024 року від отриманих поранень дорогою до міста Самар.
Анастас Пушкар — випускник кафедри хімічної технології переробки нафти та газу. Народився 1 січня 1979 року в Бердянську. Служив у складі 415-го окремого стрілецького батальйону. Загинув 4 листопада 2024 року поблизу села Глибоке на Харківщині.
