Нові знання, виклики німецької бюрократії та перевірка на стійкість у новій країні — усе це стало частиною повсякденного життя студенток Львівської політехніки. Соломія Максимлюк, Христина Поціхович та Соломія Хомін — студентки 3-го курсу спеціальності «Економіка» — нині навчаються у місті Цвіккау за програмою Erasmus+. Вони поділилися своїм досвідом, розповіли про відмінності в освіті та дали поради тим, хто лише замислюється про участь у програмі обміну.
Шлях до Німеччини в дівчат був різний. Соломія Максимлюк і Соломія Хомін уже мали досвід навчання в Польщі, тому подавалися вдруге майже без вагань.
— Я дізналася про можливість навчатися в Німеччині із сайту Львівської політехніки, який регулярно переглядаю, — розповідає Соломія Максимлюк. — Звичайно, мій попередній досвід навчання в Польщі став мені у пригоді. Наприклад, я вже добре розібралася в потрібних документах, розуміла, як вирішувати питання проживання в гуртожитку, страхування, знала про особливості навчання англійською мовою. Однак новим викликом стала всім відома німецька бюрократія.
Соломія Хомін додає:
— Переглянувши пропозиції міжнародного відділу на сайті Політехніки, ми вирішили подати документи, майже не роздумуючи, бо були під приємним враженням від попереднього досвіду участі в Erasmus+. Насправді навчання у Польщі та Німеччині доволі схоже своєю системою. Самонавчання вже не було вперше для нас, тому ми приблизно розуміли, що нас чекає. А от різні побутові ситуації, як-от робота з документами та їх підготовка, у Німеччині справді стали новим викликом для нас.
Для Христини Поціхович шлях до обміну почався з другої спроби:
— Точно не памʼятаю, звідки дізналася про програму: чи друзі розповіли, чи сама знайшла на сайті Політехніки. Ще минулого семестру подавалася з одногрупницею до Франції, але не вистачило місць. Після цього стала частіше перевіряти сайт і так знайшла цей варіант.
Для Христини, яка поїхала на обмін уперше, реальність дещо відрізнялася від початкових уявлень.
— Мені здається, мої очікування були трохи завищені. Я уявляла щось більш динамічне, але в реальності це звичайне невелике містечко зі спокійним ритмом життя. Втім, це не мінус — просто досвід виявився трохи іншим, — ділиться Христина Поціхович. — Найбільшим викликом у перші тижні були документи. Ми вирішили не робити візу, а оформлювати посвідку на проживання вже в Німеччині — і це сильно ускладнило процес. Через це затримувалося багато інших речей, тому я б не радила вибирати такий варіант.
У побуті також були свої нюанси:
— Щодо мови, то варто бути готовими до того, що не всі добре знають англійську, тому часто доводиться пояснювати щось німецькою, навіть якщо вона не ідеальна. У побуті особливих труднощів не було, єдине — відсутність мікрохвильовки в гуртожитку (вона є не у всіх кімнатах), а також сам гуртожиток був доволі старий.
Дівчата зійшлися на тому, що українська освіта стала надійним фундаментом.
— Навчання у Політехніці дуже допомогло. Багато тем, які ми проходимо тут, мені вже знайомі — просто тут ми розглядаємо їх під іншим кутом. Наприклад, на курсі Financial Fraud дуже допомагають знання з бухгалтерського обліку, а на Economic Systems — знання з макроекономіки. Я більше оцінила базу, яку дає Політехніка, — каже Христина.
Соломія Максимлюк виокремлює прикладний характер німецької освіти:
— Навчання тут має більш практичне, прикладне спрямування. Студенти досить багато працюють самостійно, але мають можливість консультуватися з викладачами чи старшими колегами. Саме тому тут дуже важливо вміти правильно організувати свій час. Але головна відмінність — це гуртожиток: одна кімната для однієї людини. Німецький університет є «державою в державі». Активність університетського самоврядування — це окрема тема. Ще однією особливістю є культура дискусії: в німецькому університеті вона структурована і спрямована на результат, до неї ґрунтовно готуються.
Соломія Хомін вважає за доцільне перейняти частину досвіду:
— Однією з найяскравіших відмінностей є те, що тут більше зосереджено увагу на самонавчанні. Чудово було б впровадити в нашому університеті іспити у формі презентації, адже це дає змогу глибше вивчити тему. Також завдяки навчанню тут я вже спокійно можу відвідувати предмети англійською мовою в Україні.
Життя за кордоном — це баланс між парами і побутом. Типовий день студенток за обміном:
— Зазвичай мій день починається з кави та повторення матеріалу перед парою, — розповідає Соломія Хомін. — Після цього чимало часу витрачаю на приготування їжі, а потім іду до університету. Після пар відпочиваю в кімнаті або проводжу час з іншими студентами і знову беруся до навчання.
У Христини Поціхович графік схожий:
— Прокидаюся, снідаю, йду на пари (одне-два заняття на день), після цього — їдальня або готую сама. Потім — магазин, прогулянка чи зустріч зі студентами. Часто університет організовує івенти для Erasmus-студентів. На вихідних зазвичай їздимо в інші міста.
Соломія Максимлюк додає:
— Можливо, я вас здивую, але головне на цій програмі — навчання. У вільний час я багато спілкуюся зі студентами з інших країн. Для нас організовують багато активностей, де ми дізнаємося більше про особливості різних країн.
Ця поїздка навчила дівчат не лише економіки, а й життєвої стійкості.
— Ця поїздка навчила мене давати собі раду з різними проблемами, але оформлення документів стало найкращою школою, адже це «дорослі» виклики, з якими стикаються всі, — каже Соломія Хомін. — Моя щира порада студентам — спробувати хоча б раз поїхати на обмін. Це справді цікаво і не так складно, як багато хто вважає.
Соломія Максимлюк наголошує на важливості мети:
— Навчання за програмою дало мені тільки позитивний досвід. Я не можу сказати, що навчання в німецькому виші є кращим чи гіршим — воно інакше. Щось мені підходить, щось — ні. Але це однозначно сприяє моєму розвитку, розширює кругозір, змушує вирватися за власну орбіту. Важливо чітко усвідомити мету поїздки: навчання за обміном — це передусім робота. Володіння англійською є основою. Варто розуміти, що це складніше, ніж у рідному університеті.
Христина Поціхович підсумовує:
— Найголовніше — не боятися нового досвіду і не переживати через рівень мови. Важливо ставити запитання викладачам, якщо щось незрозуміло. Будьте відкриті: знайомтеся з іншими студентами, ходіть на івенти. Erasmus — це той досвід, який ви створюєте собі самі, тому варто максимально використовувати всі можливості.
