Нещодавно студенти групи ШІ-13 разом зі своєю наставницею – директоркою Інституту гуманітарних та соціальних наук Зоряною Куньч – відвідали Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької, де переглянули виставу «Ісус – Син Бога Живого» у виконанні акторів Тернопільського академічного театру імені Т. Г. Шевченка. Постановка стала для студентів не лише культурною подією, а й глибоким емоційним і духовним переживанням, що спонукало до роздумів про вічні цінності, віру, відповідальність і людяність.
Враження студентів:
Ольга Корнат: «Вистава «Ісус – Син Бога Живого» стала для нас глибоким нагадуванням про справжню сутність свята Великодня, яке ми щороку зустрічаємо в храмах під час літургії. Мене щиро вразила акторська гра: здавалося, ніби апостоли на сцені проживали кожну мить поруч зі своїм Учителем. У залі панувала цілковита тиша, яку лише зрідка переривало тихе схлипування тих, хто не міг стримати емоцій. Достовірність постановки та прямі цитати з Біблії допомогли по-новому усвідомити шлях страждань нашого Спасителя. Для мене було честю стати частиною цього дійства. Цей вечір понеділка залишив по собі глибокі враження та привід для важливих роздумів»
Ольга Туісова: «Похід до театру на виставу-містерію «Ісус – Син Бога Живого» став для мене не просто культурною подією, а справжнім духовним досвідом. Жанр містерії дозволив повністю зануритися в атмосферу біблійних часів, де кожне слово та жест мали сакральне значення. Найбільше мене вразило те, як режисер поєднав людську щирість, реалії того життя та божественну велич. Образ Ісуса Христа був позбавлений зайвого пафосу – перед нами постала Людина, яка несе тягар відповідальності за весь світ, але залишається милосердною навіть у хвилини найбільших страждань. Окремої уваги заслуговує мова вистави. Вона звучала урочисто, була сповнена метафор та бібліїзмів, що створювало особливий піднесений настрій. Найбільше в напрузі тримав кінець – розп’яття Христа. У всіх глядачів це викликало особливі емоції та переживання. Ця вистава змусила мене замислитися над питаннями вірності, прощення та вибору, який кожен із нас робить щодня. Я переконана, що подібні мистецькі заходи є надзвичайно важливими для нас, адже вони нагадують про незмінні моральні орієнтири у нашому мінливому світі».
Анастасія Гальченко: «Найбільше у виставі привернула увагу робота з характерами персонажів. Режисер та актори зробили акцент на тому, що кожен учасник тих подій мав свої сумніви та внутрішню боротьбу. Було цікаво спостерігати за тим, як змінювався настрій натовпу на сцені: від радісних вигуків під час вітання Христа до агресивних вимог у сцені суду. Це змусило нас задуматися про те, наскільки легко людьми можна маніпулювати і як важко залишатися вірним своїм переконанням, коли більшість проти тебе. Виконавці головних ролей зуміли передати неймовірну напругу, особливо в моменти діалогів, де вирішувалася доля головного героя. Візуальне оформлення вистави також справило сильне враження. Костюми та мінімалістичні декорації дуже вдало відтворювали дух античності, не перевантажуючи при цьому простір сцени. Завдяки правильному використанню світла вдавалося миттєво переносити глядача з темних нічних вулиць у тишу саду. Такий підхід дозволив повністю зосередитися на грі артистів та їхній міміці, що було особливо важливо в драматичних сценах розв’язки. Відсутність зайвих деталей лише підкреслювала серйозність всієї вистави. Цей похід у театр став для нас важливою подією, адже він допоміг нам трохи інакше поглянути на питання моралі та людської гідності. Вистава «Ісус – Син Бога Живого» довела, що класичні сюжети залишаються актуальними й сьогодні, бо вони описують емоції, які знайомі кожній людині незалежно від її поглядів. Для нашої групи це стало можливістю отримати новий досвід та замислитися над тим, як наші вчинки впливають на життя інших. Такі перегляди справді допомагають краще розуміти мистецтво та цінувати живу театральну дію»
Ольга Тиш: «Перегляд вистави «Ісус – Син Бога Живого» став для мене подією, яка виходить далеко за межі звичайного походу до театру. Це була надзвичайно глибока й щира розмова про вічні істини, яка з першої секунди захопила увагу та не відпускала до самого фіналу. Найсильніше враження справила здатність акторів не просто грати роль, а справді проживати долю своїх персонажів на очах у глядачів. Образ головного героя був позбавлений зайвого пафосу, натомість він вражав своєю людяністю, смиренністю та безмежною любов’ю, яка відчувалася в кожному слові й жесті. Завдяки вдалому поєднанню світлових ефектів та проникливої музики, простір сцени перетворився на місце, де час ніби зупинився. Було помітно, як емоційна напруга в залі зростала з кожною сценою: тиша була настільки глибокою, що кожен подих чи стримане схлипування відлунювали спільним болем і співчуттям. Особливо потужними видалися фінальні сцени, які змусили замислитися над ціною самопожертви та важливістю вибору, який ми робимо щодня. Це дійство допомогло по-новому подивитися на відомі біблійні події, відчути їх не як давню історію, а як живий приклад незламності духу. Вистава залишила по собі світле відчуття надії та внутрішнього спокою, ставши справжнім джерелом натхнення для роздумів про власні цінності та духовний шлях»
Соломія Довгун: «Вистава «Ісус – Син Бога Живого» справила на мене надзвичайно сильне враження і залишила глибокий слід у серці. Вже з перших хвилин я відчула особливу атмосферу: здавалося, що події на сцені відбуваються не десь далеко в минулому, а просто зараз. Актори настільки переконливо передали почуття своїх героїв, що я не могла залишатися байдужою. Образ Ісуса був дуже зворушливим: у ньому поєднувалися любов, терпіння, біль і безмежна віра. У деякі моменти вистави у мене та інших відвідувачів навіть сльози наверталися на очі. Окремо хочеться відзначити музичний супровід і освітлення, які неабияк підсилювали емоції. Особливо запам’яталися сцени страждання та самопожертви, вони були дуже сильними і змушували задуматися про справжні людські цінності. Після перегляду вистави я ще довго була під враженнями. Це була не просто театральна постановка, а справжній духовний досвід, який торкнувся моєї душі»
Олеся Грабоус: «Вистава вразила своєю масштабністю та тим, як режисеру вдалося залучити велику кількість акторів на сцені. Кожна масова сцена, чи то вхід у Єрусалим, чи то сцена суду, виглядала дуже реалістично. Особливу увагу хочеться приділити саме акторській майстерності. Виконавець ролі Ісуса зумів показати свого героя не просто як символ, а як людину, що переживає неймовірний тягар відповідальності та болю. Водночас надзвичайно цікаво було спостерігати за антагоністами та другорядними персонажами. Наприклад, образ Юди був поданий через глибокий внутрішній конфлікт, що змушувало замислитися над мотивами його вчинку, а вагання Понтія Пілата передавали всю складність політичної та моральної відповідальності. Візуальна частина вистави також заслуговує на увагу. Світлові ефекти вдало підкреслювали напружені моменти, акцентуючи увагу глядача на обличчях героїв у найбільш критичні секунди вистави. Це допомогло створити ефект занурення, коли ти ніби стаєш свідком подій двохтисячолітньої давнини, що відбуваються прямо перед тобою. Цей перегляд став для нас важливим приводом для роздумів. Вистава «Ісус – Син Бога Живого» порушує питання, які залишаються актуальними незалежно від епохи: що таке справжня вірність, як вистояти перед натовпом і чи можливо зберегти світло в собі, коли навколо панує жорстокість. Для студентів такий досвід є дуже важливим, адже театр допомагає вийти за межі підручників і побачити складні моральні дилеми через живу емоцію. Похід залишив по собі сильне враження і став однією з тих подій, які згуртовують колектив навколо спільних культурних цінностей»
Назар Зінкович: «Особливо сильним і незабутнім для мене став фінал вистави. Це був своєрідний епілог-підсумок того, що сталося з учнями Христа після Його вознесіння. Їхня віра та відданість пройшли найстрашніші випробування: багатьох із них чекала мученицька смерть за проповідь Євангелія – когось убили мечем, когось закидали камінням. Найбільше в пам’ять врізалася згадка про долю апостола Петра. Його неймовірна смиренність просто вражає: вважаючи себе недостойним прийняти смерть так само, як його Вчитель, він попросив розіпнути себе вниз головою. Цей момент на сцені проймає до мурашок і змушує глибоко задуматися про те, якою була ціна раннього християнства. Вистава «Ісус – Син Бога Живого» залишила в моєму серці дуже сильні враження. Вона не лише майстерно переносить біблійні тексти на сцену, а й зміцнює віру, нагадуючи про жертовність та безмежну любов. Я щиро рекомендую переглянути цю постановку кожному: як вірянам для духовного збагачення, так і тим, хто ще шукає свій шлях і хоче доторкнутися до вічних істин».
Відвідування театру стало для студентів не лише культурною подією, а й важливим досвідом осмислення моральних і духовних цінностей. Такі зустрічі з мистецтвом допомагають глибше зрозуміти складність людського вибору, силу віри та значення відповідальності за власні вчинки. Театр у цьому контексті постає не просто як простір естетичного переживання, а як місце діалогу – із текстом, історією та самим собою.
