26 травня 1919 р. на механічному факультеті було засновано кафедру теорії і конструкцій машин хімічної промисловості, яку згодом планували перевести на хімічний факультет. До керівництва каферою був запрошений професор надзвичайний Вітольд Броневський (1880-1939), який раніше викладав металографію у Паризькому університеті. Він читав лекції та проводив практичні заняття з креслення апаратів для студентів-хіміків.
Саме ця кафедра започаткувала відкриття в подальшому кафедр такого ж спрямування і, в кінцевому результаті, кафедру хімічної інженерії.
На початку 1922 року професор Броневський залишив Політехніку (кафедру теорії і конструкцій машин хімічної промисловості) і перейшов працювати у Варшавську політехніку. Оскільки заміни для викладання його дисциплін не знайшлося, то студентам-хімікам почали викладати лише загальне машинознавство.
У зв’язку з появою на хімічному факультеті нових відділень для хіміків фабричних, на відміну від хіміків лабораторних, додатково ввели загальне машинознавство, креслення машин, елементи статики, будівельну справу, теорію та будову машин і апаратів хімічної промисловості, газівництво, електротехніку та організацію виробництв. Хіміки лабораторні, крім спільних предметів, додатково вивчали якісну і кількісну мікрохімію, основи рільництва, зоологію.
У 1929-30 рр. кафедри факультету хімії були розташовані у трьох корпусах: хімічному, механічному, ”Магдалєнці” та головному. Факультет забезпечував випуск інженерів-хіміків, спеціалізованих у семи галузях хімічної технології – неорганічній, органічній, перероблення продуктів рільництва (бродильні виробництва), технічній електрохімії, нафти, озокериту, соляної промисловості, кераміки та цементів.
У другій половині 30-х років проф.. Т. Кучинський почав впроваджувати в навчальний процес хімічну інженерію як новий напрям у підготовці інженерів-хіміків. Він розділив предмет “Хімічна технологія великої неорганічної промисловості і металургія” на дві частини:
-хімічну інженерію, до якої входили, зокрема: апаратура та вибір конструкційних матаріалів, абсорбція, розчинення, кристалізація, сушіння, нагрівання, охолодження, збагачення тощо;
- хімічну технологію, у якій викладалися технологія основних неорганічних продуктів, теорію корозії і захисту металів, сплави, електроліз.
У 1945 році був заснований Львівський технологічний інститут будівельних матеріалів і відкрита спеціальність “Обладнання заводів будівельних матеріалів”. В інституті була створена кафедра процесів і апаратів силікатної промисловості, яку очолив доцент Дмитро Савкевич. У 1948 р. на кафедрі працювали, крім завідувача ще три асистенти: Герман Довженко, Григорій Аксельруд та Федір Горячев.
На початку 1950-51 н.р. у Львівській політехніці відкрили новий факультет технології цементу, а також кафедру механічного обладнання цементних заводів.
З 1951 року на хіміко-технологічному факультеті створено кафедру машин і обладнання хімічної промисловості під керівництвом доцента Дмитра Савкевича. У складі кафедри працювали: старший викладач Г.Аксельруд, асистенти К. Шкотніков, Т. Леськів. Кафедра готувала фахівців за спеціальністю “Машини та апарати хімічних виробництв”.
У 1953 році факультет технології цементу реорганізували у факультет технології силікатів і створили кафедру машин і обладнання силікатних виробництв (завідувач – доц.. П.Скрипкін), на якій працювали старші викладачі Г. Аксельруд, А. Животовський, асистенти К.Шкотніков, Т. Леськів, В.Дементьєв. У такому складі кафедра працювала до 1956 року, коли почалося обєднання факультетів і кафедр.
Об єднану кафедру процесів, машин та апаратів хімічних виробництв на хіміко-технологічному факультеті очолив доцент Петро Скрипкін , який одночасно працював деканом цього ж факультету. З 1952 до 1960 рр. кафедра готувала спеціалістів з механічного обладнання силікатних підприємств.
Наприкінці 1960 року на хіміко-технологічному факультеті було закрито три кафедри: технології бродильних виробництв, технології неорганічних речовин і процесів, машин та апаратів хімічних виробництв. На основі ліквідованих кафедр створили кафедру технології неорганічних речовин і хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв, яку очолив к.т.н., доцент Олександр Чернявський. Він працював в галузі тепломасообміну в процесах ректифікації та сушіння, гідродинаміки та масообміну в апаратах киплячого шару. У 1967 році завідувачем даної кафедри обирають Григорія Аксельруда, після успішного захисту ним докторської дисертації.
У 1969 році кафедру технології неорганічних речовин і хімічних добрив, процесів і апаратів хімічних виробництв розділили на дві: загальної хімічної технології та кафедру процесів і апаратів хімічних виробництв, якою до 1987 року керував професор Григорій Аксельруд. В цей період наукові дослідження кафедри були спрямовані на вивчення процесів тепло масообміну в системах з твердою фазою, розроблена загальна теорія перенесення речовин, застосована у хімічній промисловості, металургії, харчовій та інших галузях. Розпочато дослідження фільтраційного методу сушіння матеріалів, застосування електронно - обчислювальних машин для розрахунків масообмінних процесів та математичного моделювання хіміко-технологічних процесів. Під керівництвом проф. Аксельруда було захищено 60 кандидатських ( Є.Семенищин, І.Фіклістов, Б.Рибачок, Я.Гумницький, З.Мазяк, В.Троцький та інші) та 10 докторських дисертацій (Є.Семенишин, О.Калиновська, А.Молчанов, Я.Гумницький, З.Мазяк, А.Дубинін, Я. Ханик та інші). Він видав 8 монографій, частина з яких перекладена на польську, угорську, болгарську та англійську мови. За вагомий внесок в розвиток науки і підготовку спеціалістів професору Григорію Аксельруду було присвоєне звання Заслуженого діяча науки і техніки України.
У 1987-2002 рр. кафедру процесів і апаратів хімічних виробництв очолював доктор технічних наук, професор Ярослав Гумницький. У 1991 р. було організовано набір студентів на спеціальність “Промислова екологія та охорона навколишнього середовища” для 25 студентів. У 1992 році кафедру було перейменовано у хімічної інженерії та промислової екології (ХІПЕ). Йдучи назустріч проблемам промисловості будівельних матеріалів та хімічної промисловості в 1993 році відновили набір студентів на спеціальність механічного спрямування “Обладнання хімічних виробництв і будівельних матеріалів”.
У 2002 р. кафедру ХІПЕ поділили на дві: екології та охорони навколишнього середовища під керівництвом Мирослава Мальованого та хімічної інженерії, яку очолив д.т.н., професор Ярослав Ханик. В цей період було відкрито бакалаврат за спеціальністю “Хімічна інженерія”. У 2007 р. на кафедрі ліцензовано новий навчальний “Хімічна інженерія”, що передбачав три магістерські спеціальності.
З 2010 р. по 2026 р. завідувачем кафедри хімічної інженерії був д.т.н., професорВ.М. Атаманюк.
На сьогоднішній день Інституту хімії та хімічних технологій запрошує на навчання за освітніми програмами:
ЗА РІВНЕМ ПІДГОТОВКИ“БАКАЛАВР” (ПЕРШИЙ РІВЕНЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ):
НОВИНКА 2026 РОКУ!F3 (122), G1 (161) “Комп’ютерне проєктування об’єктів хімічної технології”:
акредитацію заплановано на 2031 рік
освітня програма
G1 (161) “Хімічні технології та інженерія”:
акредитацію заплановано на 2027 рік
освітня програма
ЗА РІВНЕМ ПІДГОТОВКИ «МАГІСТР» (ДРУГИЙ РІВЕНЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ):
G1 (161) ОП “Комп’ютерна хімічна інженерія”:
освітня програма
G1 (161) ОП “Процеси і обладнання хімічних виробництв”:
освітня програма
Починаючи з 2026 р. завідувачем кафедри хімічної інженерії є д.т.н., с.н.с., професор О.С. Іващук.
Від початку 1950-х років працівниками кафедри та аспірантами було захищено понад 100 кандидатських та 18 докторських дисертацій, опубліковано більше 800 наукових праць, видано ряд посібників, підручників, методичних вказівок.