Гостьовий лектор професор Джанп’єро Таволаро з Папського університету південної Італії (Неаполь) з 18 до 22 травня прочитав цикл лекцій на тему «Справедлива війна: історичні й теоретичні аспекти». Було проведено п’ять занять.
У першій лекції йшлося про два підходи до війни і миру: підхід реальної політики (Realpolitik) та підхід пацифізму. Реальна політика розглядає війну як інструмент державної влади та виживання, тому вона нехтує мораллю заради втримання влади, її посилання тощо. Пацифізм цілком відмовляється від насильства та проголошує мир найвищою цінністю. Ці два підходи перебувають у конфлікті.
Друга лекція була історично-аналітичною. Лектор проаналізував зародження ідеї справедливої війни (лат. bellum iustum). У Давній Греції війну розглядали як природний стан, але вже тоді виникали норми захисту міст-полісів. У пізній античності, війна стає не лише «питанням честі та сили», а й «необхідним злом», яке відновлює справедливість та карає за «гріх агресії» (св. Августин). Саме такий підхід до війни буде покладено в основу християнського розуміння війни.
Третє лекція була про класичну для християнства концепцію справедливої війни Томи Аквінського, яка є справедливою лише тоді, коли виконуються три умови: 1) оголошує війну офіційна та законна влада, 2) справедлива причина ведення війни, наприклад захист, 3) правильний намір ведення війни, наприклад заради встановлення миру, повернення захоплених територій тощо.
У четвертій лекції професор Джанп’єро Таволаро порівняв підходи католицизму, православ’я та лютеранства до війни.
І, нарешті, у п’ятій лекції спікер розглянув перехід від релігійного/теологічного до правового обґрунтування війни. Природне право (jus naturale) стверджує, що існують універсальні принципи самозахисту, властиві людській природі. Це стає основою для формування міжнародного гуманітарного права, яке обмежує насильство через розмежування законних і незаконних методів ведення війни. Пол Ремзі (Paul Ramsey), християнський етик, дуже скептично ставився до принципів природного права, які діяли незалежно від християнського одкровення чи біблійного контексту. Він вважав, що окреме природне право часто є надто оптимістичним щодо людської природи. Пол Ремзі казав, що «справедливість – це форма любові». Замість того, щоб протиставляти любов суворим правилам, він стверджував, що почуття любові природно вимагає системи справедливості та стриманості під час прийняття конкретних політичних рішень.
Інший сучасний вчений та юрист Ґеорґ Шварценберґер (Georg Schwarzenberger) відкидав ідею про те, що міжнародне право містить жорсткий набір універсально узгоджених моральних норм (jus cogens). Оскільки держави постійно мають суперечливі інтереси, він стверджував, що правовий порядок спирається насамперед на згоду, взаємність і баланс сил.
Лекції професора Джанп’єро Таволаро свідчать про постійні пошуки людиною балансу між неминучістю воєн чи воєнних конфліктів та етичною вимогою збереження життя.
Кожна лекція професора Джанп’єро Таволаро завершувалася обговоренням актуальних питань війни в контексті російської агресії проти України.
