Програма подвійних дипломів у Львівській політехніці відкриває студентам можливість здобути одразу два повноцінні дипломи — український та іноземний. Вона дає змогу зануритися в інший освітній і культурний простір, зокрема відкрити для себе Японію — країну з фантастичним розвитком, особливим ритмом життя та несподіваними контрастами.
Нині за цією програмою в Японії перебуває студентка кафедри прикладної лінгвістики Катерина Кравець. Моя співрозмовниця з великим захопленням розповіла про життя та навчання в цій країні, попри те, що це вже не перший її досвід перебування там.
— Хоча це далеко не перший мій досвід життя в Японії і мене вже важко чимось по-справжньому здивувати, є певні речі, які досі впадають в око й викликають емоції, — ділиться вона.
Що вражає українців у Японії
Найперше, що вражає, — система освіти, яка суттєво відрізняється від української. Темп навчання там значно інтенсивніший і потребує постійної концентрації.
— Іспити відбуваються один за одним — так само, як предмети розташовані у звичайному розкладі. Буває, що за один день доводиться складати три-чотири іспити, — розповідає Катерина, підкреслюючи складність такого ритму.
Не менш вражає і культура поведінки. Катерина звертає увагу на дисципліну та порядок, які відчутні всюди, хаосу просто немає. Люди дисципліновані, ніхто ніде не штовхається, навпаки — усі шикуються в черги.
Окремо вона відзначає транспортну систему, яка працює бездоганно:
— Потяги курсують просто фантастично, прибуваючи секунда в секунду. Пасажири утворюють ідеально рівні черги задовго до прибуття потяга.
Впадає у вічі й чистота міста. За цим стоїть чітка система сортування відходів. За словами Катерини, сміття там ретельно сортують:
— Доходить до того, що на сміттєвих пакетах потрібно вказувати своє прізвище або номер квартири. Це робиться для того, щоб у разі помилки під час сортування відповідні служби могли знайти власника і звернутися до нього.
Щодо харчування, то воно теж має свої особливості. У Японії дуже дорогі овочі та фрукти — іноді ціни здаються просто космічними. Рис у раціоні у японців — не вигадка і не стереотип. Катерина розповідає, що його споживають постійно — він становить основу ледь не кожної страви.
Особливості побуту
Японія — це держава, розташована в зоні так званого Тихоокеанського вогняного кільця, де регулярно стаються землетруси й діють сотні вулканів. Саме тому повсякденне життя тут організоване з урахуванням безпеки та швидкої адаптації до можливих стихійних явищ.
Катерина зізнається, що один із найнесподіваніших побутових моментів пов’язаний саме з цими природними особливостями.
— Найбільше дивує і навіть трохи хвилює відсутність центрального опалення. Через ризик землетрусів тут немає звичних для нас батарей, тому всі приміщення обігрівають виключно кондиціонери, — розповідає вона.
Втім японці вже давно виробили власні способи боротьби з холодом.
— Наприклад, ті, у кого є ванна, часто приймають її просто для того, щоб добре зігрітися. А ще дуже виручає котацу, — пояснює вона.
Котацу — це традиційний стіл із підігрівом, накритий ковдрою, який стає рятівним у холодну пору.
Якщо ж відкинути цей нюанс, загалом умови проживання, за словами Катерини, цілком комфортні. Зараз вона мешкає в гуртожитку й відзначає високий рівень організації побуту.
Культура Японії
Культура споживання їжі в Японії стала для Катерини одним із найбільш незвичних відкриттів. Вона зауважує, що їжа практично не має смаку — усе дуже помірне. Звичний сніданок там доволі аскетичний:
— Натто, місо-суп, рис, обов’язково якийсь салат і трохи м’яса...
Спершу було важко звикнути до мінімуму солі, однак із часом це навіть стало подобатися.
Попри стриманість смаків, раціон різноманітний і здоровий. Катерина відзначає доступність продуктів. Вони якісні, а певні для нас екзотичні продукти в Японії значно дешевші, зокрема тофу — цього рослинного сиру їдять там дуже багато.
Окреме місце в раціоні посідають десерти.
— Я обожнюю мочі та дайфуку. Моїми фаворитами є дайфуку з бобами й полуницею, — ділиться вона.
Цікаво, що полуниця в Японії — зимова ягода і традиційний атрибут різдвяного столу.
Поза навчанням знайомство з культурою відбувається не менш активно. Значну роль відіграє університет, який організовує різні події та поїздки.
— Ми мали чудовий досвід: приміряли традиційні кімоно, — розповідає Катерина.
Вона часто відвідує храми й подорожує островом Кюсю, а також відкриває для себе великі міста — Токіо, Осаку, Наґою. Особливе враження на неї справило Кіото, де «найглибше відчувається вся стародавня культурна спадщина». У планах — поїздка до Саппоро, щоб побачити засніжену Японію.
Водночас найцінніший досвід дає живе спілкування.
— Японію неможливо просто вивчити в теорії. Її культуру потрібно відчути, — вважає Катерина, додаючи, що саме розмови з місцевими відкривають найбільше неочевидних деталей.
Ставлення до українців, за її словами, дуже тепле.
— За весь час перебування в цій країні я жодного разу не зіткнулася з якоюсь упередженістю чи негативом, — каже Катерина.
Навпаки, інтерес з боку місцевих — радше щира зацікавленість, а діти, як зауважує студентка, реагують «особливо мило». Загалом японці сприймають українців як «працьовитих, розумних і гарних», що залишає приємне враження від життя в цій країні.
Навчання, кар’єра та плани
Навчання в Японії суттєво розширило професійне бачення дівчини як майбутньої фахівчині з прикладної лінгвістики. Міцний фундамент знань з англійської мови та дисципліна, закладені ще на кафедрі Львівської політехніки, стали основою для її розвитку.
— Це той ґрунт, без якого мій подальший розвиток був би просто неможливим, — каже студентка.
Зараз її навчання поєднує лінгвістичні знання з менеджментом і практичними навичками ведення бізнесу. В університеті вона активно працює із сучасними інструментами аналізу: SWOT, реальні ситуації в компаніях, дослідження ринків і цільових аудиторій. Особливо цінними виявилися стажування в японських компаніях, які дали змогу побачити, як академічні знання застосовують у реальному корпоративному середовищі. За словами Катерини, саме таке поєднання допомагає сформувати чітке бачення майбутньої професійної ролі.
Щодо кар’єрних планів, то студентка зосереджена на сферах, де можна максимально поєднати лінгвістичний бекграунд із бізнес-процесами: продажі, маркетинг, менеджмент і логістика.
— Мій попередній практичний досвід, зокрема стажування у сфері маркетингу, переконав мене, що мені надзвичайно цікаво працювати з аналізом ринку, комунікацією з клієнтами та управлінням проєктами, — зазначає вона.
Водночас питання, чи залишитися працювати в Японії, чи повернутися в Україну, поки що залишається без відповіді. Нині Катерина повністю зосереджена на пошуку роботи та відборі в компаніях.
Навчання тут, за її словами, виявилося менш складним, ніж вона очікувала.
— Так, тут дуже щільний графік іспитів, вони відбуваються один за одним, але «відстрілюєшся» за тиждень — і все, ти вільна, — каже Катерина.
Основна робота відбувається самостійно, а на парах переважно подають матеріал. Треба лише мати самодисципліну та докладати зусиль, щоб усе засвоїти.
— Але загалом це неважко, — додає вона.
Завдяки такому поєднанню теорії й практики Катерина вже чітко уявляє, ким хоче бути після випуску: фахівцем, який працює на перетині комунікацій і бізнесу, допомагаючи компаніям розвиватися на міжнародних ринках.
