Україна і партнери проведуть у березні Координаційну групу з питань енергетики — так званий енергетичний Рамштайн. У березні відбудеться засідання енергетичного формату Рамштайн, про це повідомив міністр енергетики України Денис Шмигаль, підкресливши, що європейські лідери відвідали одну з київських теплоелектроцентралей, яка зазнала серйозних руйнувань через російські обстріли, щоб оцінити масштаби пошкоджень і нагальність потреби в обладнанні для відновлення. Денис Шмигаль є випускником Львівської політехніки, і тема міжнародної підтримки української енергетики особливо відгукується в академічному середовищі вишу.
Про необхідність створення енергетичного Рамштайну у Львівській політехніці говорили ще 17 листопада 2022 року під час зустрічі з тодішньою пані посол України у США Оксана Маркарова. Зустріч зі студентами організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою. Тоді йшлося про те, що підтримка енергетичної інфраструктури має стати таким самим системним міжнародним форматом, як і військова допомога.
Сьогодні ця ідея набуває конкретного втілення. Війна змусила українців по-іншому подивитися на енергетику — не як на звичну інфраструктуру, а як на основу виживання держави. Про це розповідає Андрій Лозинський, професор кафедри теоретичної та загальної електротехніки Інституту енергетики та систем керування.
― У листопаді 2022 року це звучало в контексті: з одного боку — озброєння, а з іншого — обладнання для енергетики. Після перших масованих атак на енергетичну інфраструктуру українці по-справжньому усвідомили значення цієї галузі. Раніше кожен мав світло, тепло в будинках. Нас очікувала перша воєнна зима, а коли після ударів не було ні світла, ні тепла, ні водопостачання, всі дуже гостро відчули, що енергетика це не тільки освітлення, але й інші системи життєзабезпечення та комунікації.
На думку Андрія Орестовича міжнародні партнери повинні допомагати Україні не лише зброєю, а й ресурсами для відновлення та модернізації енергосистеми. Водночас першочерговим завданням залишається швидке реагування на кризи.
― Коли ми говоримо про цьогорічну ситуацію, яка була в Києві, потрібно всіма засобами забезпечити людям світло, воду, тепло. Це можуть бути батареї накопичення енергії, дизельні генератори, когенераційні установки — будь-які доступні рішення, щоб забезпечити людей, — наголосив Андрій Лозинський. А про їх ефективність та раціональність можна дискутувати в майбутньому
Андрій Орестович переконаний, що Україна має думати не лише про відновлення енергосистеми, а й про побудову системи майбутнього.
― Ми не маємо відмовлятися від атомної енергетики і централізованої системи. Але маємо розумно її доповнювати. Йдеться про розвиток розподіленої генерації, створення енергоефективних громад, можливість роботи у форматі енергетичних островів. Великі станції, такі як АЕС, ТЕС чи ГЕС, залишаються важливими елементами, однак система повинна стати більш гнучкою та менш вразливою. Складність системи зросте і це ставить нові задачі перед фахівцями.
Професор застеріг від категоричних висновків щодо ефективності чи неефективності відновлюваної енергетики.
― Ефективність залежить від пори року, погодніх умов. Якщо влітку сонячна генерація може давати 100% проєктованої потужності, то взимку — близько 13%. Але це не означає, що вона цілком неефективна — генерація є і це може трактуватися як система аварійного живлення окремого споживача. Водночас проблема полягає в балансуванні споживання, адже пікові навантаження припадають на вечірні години. Тому Україна має активно розвивати технології накопичення енергії — великі батареї, водневу енергетику, системи зі стисненим повітрям. Якщо ми хочемо мати дешеву енергію, то сьогодні це атомні електростанції. І навіть Європа визнає атомну енергетику чистим видом енергії. Розвиток атомної генерації, зокрема технологій малих модульних реакторів, може стати одним із напрямків підвищення стійкості нашої енергетичної системи.
Окрему увагу Андрій Орестович приділив підготовці фахівців.
― Якщо наші молоді викладачі мали б можливість стажуватися у США, проходити нові курси, а потім навчати студентів — це було б надзвичайно ефективно. Варто інвестувати не лише у відправлення окремих спеціалістів за кордон, а й у розвиток тих, хто готує майбутніх енергетиків в Україні, використовуючи міжнародні стажування, спільні програми та сучасні освітні формати. Поставити вартісне енергетичне обладнання просто в лабораторії — не завжди ефективно. Краще, щоб воно реально працювало й забезпечувало тепло чи освітлення, а студенти бачили, як функціонує система.
Підсумовуючи, Андрій Лозинський наголосив:
― Як на початку війни нам була потрібна зброя, так зараз нам потрібне обладнання для енергетики. Енергетика стала другим фронтом — фронтом стійкості, без якого неможливо забезпечити ні економіку, ні безпеку, ні нормальне життя людей.
