Анастасія Саврон, майстер спорту з художньої гімнастики та черлідингу, студентка третього курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка», розповіла про свій шлях у спорті, поєднання навчання у двох університетах із тренерською діяльністю та про емоційні змагання в кар’єрі. Анастасія також поділилася планами на майбутнє і тим, як відновлюється після насиченого графіка.
— Як і в якому віці ви почали займатися черлідингом?
— Я з п’яти років займалася художньою гімнастикою, тобто загалом 14 років. Якось до нас на тренування прийшла керівниця клубу й оголосила набір у секцію черлідингу. Це був 2016 рік, коли цей вид спорту тільки починав розвиватися. Мені запропонували спробувати, і я подумала: це щось нове, цікаво подивитися, як це взагалі відбувається. Відтоді він став для мене віддушиною.
— Що вам найбільше подобається в черлідингу?
— Те, що це командний вид спорту. Потрібна колосальна робота, щоб команда працювала синхронно — це має надзвичайно гарний вигляд під час виступів. І ця підтримка всередині команди дуже відчувається.
— Які є напрями черлідингу й у яких ви виступали?
— У черлідингу є такі напрями: хіп-хоп, стандарт, данс — це фристайл із помпонами, а також джаз. Джаз — це більш танцювальний напрям з елементами гімнастики. Загалом черлідинг поєднує акробатику, танці й гімнастику. Я виступала у двох напрямах, але найбільше — у джазі. наприкінці також займалася фристайлом із помпонами. Але якщо вибирати, то джаз мені ближчий, бо він більш танцювальний.
— Зараз ви тренерка в клубі Lviv Angels. Як ви туди потрапили і як давно тренуєте?
— Я сама була спортсменкою цього клубу, тому було простіше влаштуватися на цю роботу. Треную з 2023 року. Після чемпіонату Європи зрозуміла, що хочу спробувати себе в ролі тренерки. Я завжди була в спорті й не бачила себе в іншій сфері, тож це було логічне продовження.
— Чи виступаєте ви зараз як спортсменка?
— Я перестала виступати у 2023 році через проблеми зі здоров’ям і давні травми. Хоча протягом цього часу було так: тренерка поставила мені соло, і я інколи виступала. Але це було радше для себе, бо в команді мені подобається значно більше. Можливо, цього літа спробую повернутися до тренувань і якось поєднувати це з тренерством. Просто зараз у мене дуже багато груп, які я треную, і це забирає багато часу.
— Ви зараз тренуєте та готуєте до змагань ще й студентську лігу. Розкажіть про це докладніше.
— Так, зараз я треную студентську лігу з черлідингу. Ми зібрали команду дівчат від Львівської політехніки. Загалом у змаганнях братимуть участь близько 50 команд з усієї України. Я тільки треную, не виступаю сама, хоча могла б ще брати участь як спортсменка, але вирішила зосередитися саме на тренерстві.
— Як довго ви готуєте команду і коли відбудуться змагання?
— Ми тренуємося з березня. Уже повністю поставили команду, відпрацювали основні елементи, також вибираємо і продумуємо костюми.
— Яким був ваш графік у період, коли ви виступали?
— Певний час я займалася черлідингом і гімнастикою паралельно, бо в мене була мета — виконати норматив майстра спорту з гімнастики, тому доводилося поєднувати. Я приходила зі школи, їхала на тренування з гімнастики, а потім — на черлідинг. І так шість разів на тиждень.
— Наскільки важко було поєднувати навчання в школі з тренуваннями і чи не виникало бажання покинути спорт?
— Це було доволі важко. Відпочинок був мінімальний, адже майже весь час забирали школа і тренування. Було бажання покинути, коли я мала шістнадцять років і лишалося буквально кілька місяців до виконання нормативу майстра спорту з художньої гімнастики. Тоді вже не було навчання у школі, зʼявився вільний час, а від постійних тренувань я була трохи втомлена. Але я все ще ходила на всі тренування, адже розуміла, що не можу покинути спорт, не досягнувши своїх цілей, наприклад, поки не здобуду того ж звання майстру спорту.
— Ви маєте звання майстра спорту одразу у двох видах спорту. Як відбувається цей процес?
— У художній гімнастиці це надзвичайно складно. Спочатку чемпіонат області, де відбирають спортсменок на чемпіонат України. І вже там потрібно показати дуже хороший результат. Я виконала норматив майстра спорту з гімнастики в 17 років. У черлідингу я виконала його раніше — у 14 років. Просто я довше ним займалася, і він мені більше подобався
— Які змагання вам запам’яталися найбільше?
— Напевно, чемпіонат світу в США у 2019 році. Це було дуже емоційно не лише через сам виступ, а й через поїздку загалом. Ми побували в Діснейленді, у Нью-Йорку — це було щось неймовірне. А також чемпіонат Європи 2023 року — передусім через команду, атмосферу та сам виступ.
— Якщо говорити про навчання в університеті, яку спеціальність ви опановуєте і чому обрали Львівську політехніку для вступу?
— Я вивчаю право, а до Політехніки перевелася з іншого університету на третій курс. Насправді я навіть не вагалася, бо чула позитивні відгуки про ставлення викладачів до студентів. Мені також дуже сподобалося навчання, викладачі справді розуміють студентів і лояльно ставляться до різних обставин у їхньому житті.
— Ви ще навчаєтесь у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Чому вирішили здобувати паралельно дві вищі освіти?
— Я від самого початку хотіла пов’язати своє життя зі спортом і думала про навчання за цим напрямом. Тому вступила на заочне навчання на тренера. Але водночас розуміла, що хочу мати ще більш універсальну освіту.
— Чи маєте ви час на відновлення і відпочинок? Що допомагає перезавантажитися?
— Якщо чесно, я просто звикла до такого ритму. Навіть не пам’ятаю, коли в мене був повноцінний вільний час. З п’яти років і досі я постійно чимось зайнята — тренування, навчання. Не було такого, щоб я мала, наприклад, тиждень повного відпочинку, хіба що це якась поїздка. Але в повсякденному житті це складніше. Якщо є хоча б пів вільної неділі — це вже добре. Тоді я стараюся кудись поїхати: у гори, за місто, на озеро. Мені важливо змінити обстановку. Я вже трохи не витримую постійно бути в місті — хочеться поїхати кудись, де тихо, де природа, сісти і просто дивитися на воду.
— Чи маєте якісь хобі, якщо вдається знайти вільний час?
— У мене були хобі в школі, зараз я не маю багато часу на них. Але дуже люблю малювати, хоча роблю це доволі рідко, коли маю час і натхнення. Також я люблю збирати гриби. Коли починається сезон, можу вставати о шостій ранку і їхати в ліс. І так майже щодня протягом двох місяців.
— Які у вас професійні плани на майбутнє і в якому напрямі ви хочете розвиватися далі?
— Планую вступати до магістратури й продовжити тренерську діяльність. Щодо спорту, то поки що не ставлю собі чітких цілей, бо не знаю, як буде зі здоров’ям і що буде далі загалом.
