Вшанування пам’яті тих, хто відійшов у вічність, — одна з найважливіших ознак людяності. Це свідчить про здатність суспільства зберігати пам’ять і цінувати внесок людини навіть після її смерті.
Орест Лозинський — доктор технічних наук, професор, науковець, педагог і громадський діяч, багаторічний декан електромеханічного факультету, колишній директор Інституту енергетики та систем керування Національного університету «Львівська політехніка». Він також очолював комісію Вченої ради з питань освіти, був почесним професором і заслуженим діячем науки і техніки України.
На вшанування пам’яті Ореста Лозинського в університеті відкрили меморіальну таблицю. На захід зібралися колеги, представники академічної спільноти та рідні науковця — коридор був заповнений людьми. Пам’ятний знак розмістили на першому поверсі, неподалік аудиторії 119.
Як зазначив голова Вченої ради Володимир Ортинський, вшанування пам’яті в університеті вже стало традицією:
— Сьогодні ми продовжуємо добру традицію — вшановуємо пам’ять людей, які зробили вагомий внесок у розвиток Львівської політехніки.
Учасники заходу ділилися спогадами про науковця, відзначаючи його щирість і доброту.
— Ця людина віддавала свій час і здоров’я університету, щоб він став таким, яким є сьогодні. Орест Лозинський був надзвичайно доброю і світлою людиною. Кожен, хто з ним спілкувався, відчував щирість і тепло. Меморіальна таблиця стане нагадуванням для студентів і гостей університету про його внесок, — додав Володимир Ортинський.
Серед директорів, які багато років працювали з Орестом Юліановичем, — Ірина Ключковська, кандидатка педагогічних наук, доцентка. Вона відзначила ціннісні орієнтири науковця:
— Хочу підкреслити його життєве кредо — «Бог і Україна». Це був глибоко віруючий християнин, який, пройшовши радянський період, зберіг українську ідентичність.
Доцентка також звернула увагу на культуру пам’яті в університеті, яка активно формується.
Про значний вплив Ореста Лозинського на покоління науковців, що формувалося тоді, зокрема й на себе, згадав директор Інституту енергетики та систем керування Андрій Маляр:
— Багато з того, чого я досяг у житті, я завдячую Оресту Юліановичу. Він навчив мене багатьох речей, умів довіряти людям і повірив у мене. Саме завдяки цьому я сьогодні перебуваю там, де є. Для мене він був другим науковим батьком.
Колеги, зокрема кандидат технічних наук, доцент Георгій Лисяк, відзначали вміння Ореста Юліановича довіряти людям і будувати щирі професійні стосунки, що ставали основою тривалої співпраці, а також наголошували на великому науковому й освітньому внеску науковця.
— Він був визначним освітянином і науковцем. Ту науково-методичну роботу, яку він започаткував, ми сьогодні гідно продовжуємо, — запевнив проректор Львівської політехніки Роман Корж.
Проректор також подякував інституту за вшанування пам’яті науковця, адже важливо, щоб люди знали, що він був справжнім директором і залишив після себе школу послідовників.
На масштабі впливу Ореста Лозинського наголосив і доктор технічних наук, професор Іван Прудиус:
— Його діяльність сильно вплинула на розвиток енергетичних, електромеханічних та електричних спеціальностей не лише у Львівській політехніці, а й в Україні загалом.
Також науковцеві була притаманна ще одна важлива риса — системність, і саме це найбільше закарбувалось у пам’яті ректорки університету Наталії Шаховської. За її словами, сила Ореста Лозинського була не лише в наукових працях, а й у здатності впорядковувати складні процеси.
— Я знала Ореста Юліановича як людину, яка вміла чітко структурувати інформацію, особливо в питаннях організації навчального процесу. Це, без сумніву, одна з ключових його якостей для університету, — наголосила ректорка.
Під час виступів згадували і спільну роботу над реформами освіти та нормативною базою університету. Доктор фізико-математичних наук Петро Костробій відзначив важливу роль Ореста Юліановича у формуванні освітніх змін і впровадженні інновацій.
— Львівська політехніка була одним із перших університетів в Україні, які після приєднання до Болонського процесу у 2005 році почали впроваджувати його принципи, — зазначив він.
Пам’ять про Ореста Лозинського об’єднала колег, учнів і послідовників. Його наукова діяльність і людські риси стали частиною історії університету, а закладені ним підходи та цінності й сьогодні визначають освітній процес.
