Дорогі політехніки!
Сьогодні ми разом відчуваємо пульс історії довжиною у двісті десять років. Для мене велика честь звертатися до вас у цей знаменний ювілей, адже Львівська політехніка — це могутній організм, який понад два століття є колискою інтелектуальної відваги та незламного українського духу.
Коли у 1816 році закладалися перші підвалини нашої інституції, світ був зовсім іншим, але цінності, які ми пронесли крізь епохи — честь, професіоналізм і служіння правді — залишилися непохитними. Ми є спадкоємцями великих постатей ― від Юліана Захарієвича, який вдихнув душу в ці стіни, до тисяч видатних інженерів, винахідників, політиків, економістів та будівничих, які змінювали обличчя світу. Проте сьогодні Львівська політехніка — це передусім ви — люди, які щодня наповнюють наш університет глибоким сенсом.
У цей складний час для України наше 210-річчя набуває особливого значення. Сьогодні Львівська політехніка — це університет-воїн, університет-волонтер, університет-новатор. Дякую кожному професору і викладачеві, які під звуки тривог продовжують тримати освітній фронт, і кожному студенту, який обирає знання як свою найпотужнішу зброю. Моя найбільша і найщиріша подяка нашим воїнам ― студентам, випускникам і працівникам, які зараз на передовій захищають нас. Ваша відвага — це найвищий іспит, який Політехніка складає разом із вами, і ми зробимо все, щоб бути гідними вашого подвигу.
Ми зустрічаємо цей ювілей із гордістю за пройдений шлях і чітким баченням майбутнього. Наші перспективи — це перетворення Львівської політехніки на інтелектуальне серце повоєнної відбудови, де новітні інженерні рішення стануть фундаментом для відродження країни. Ми впевнено йдемо до світового визнання, залишаючись вірними своїй ідентичності. Попереду в нас велика праця, нові технологічні прориви і наша спільна Перемога.
Зі святом вас, дорогі політехніки! Vivat Academia! Слава Україні!