Віктор Пинзеник належить до найвпливовіших людей країни і має безпосередній стосунок до Львівської політехніки, адже саме тут у 1980 році він захистив кандидатську дисертацію.
Колишній міністр економіки та міністр фінансів, віцепрем’єр кількох урядів, засновник і очільник партії «Реформи і порядок», народний депутат України семи скликань, один з архітекторів економічних реформ в Україні у 1990-х роках.
Нині Віктор Пинзеник працює зі студентами, а як експерт-економіст входить до наглядових рад великих підприємств.
Автор понад 400 праць, серед яких найвідоміші — «Коні не винні» та «Популярна Економіка», де просто й доступно пояснено складні фінансові процеси.
На його переконання, економіка не має меж досконалості: хоч би як було складно, ми завжди можемо знайти кращі рішення, невпинно вчитися й розбудовувати державу.
Гостя представив проректор університету Роман Корж, а директор Інституту економіки і менеджменту Михайло Гончар окреслив його ключові біографічні віхи.
Лекції передувала зустріч у вузькому колі з представниками ректорату та дирекції Інституту економіки і менеджменту.
Українська економіка зростає
Це відбувається попри труднощі та виклики воєнного часу. У 2022 році вона зазнала рекордного шокового падіння — аж на 29 % (такий показник фіксували лише в 1993 році). Відтоді перебуває у постійному стресовому стані, але потрохи, хоч і дуже повільно, відновлюється.
Станом на 2025 рік її обсяг залишається приблизно на 22 % нижчим за довоєнний рівень. Якщо ж цього року, за оцінками експертів, зростання становитиме близько 1,8 %, то економіка скоротить відставання від довоєнного рівня орієнтовно до 20 %. Це означатиме поступове відновлення після глибокого падіння, хоча про повне повернення до попередніх показників наразі не йдеться.
Інфляція і валюта
Як для умов війни, наша країна має помірний рівень інфляції, хоча за мирного часу її вважали б високою. У перший рік повномасштабного вторгнення Україна пережила досить високу інфляцію — 26,6 %. Минулого року вона становила 8 %. Загалом була тенденція до зниження її рівня, однак ціни на нафту перешкодили цьому процесу — і вже станом на кінець березня цього року інфляція сягнула 7,9 %.
Фахівці відзначають незначну девальвацію національної валюти. Водночас лектор наголосив, що прогнозні оцінки курсу валют фактично ніколи не справджуються.
Ще однією особливістю нинішньої економічної ситуації є рекордний рівень її валютних резервів. Україна ніколи раніше не мала таких обсягів, як нині, навіть у період війни. Попри незначне зниження в останній місяць — з 55 до 52 млн доларів — через затримку зовнішнього фінансування, цей показник не зазнав істотного впливу й залишається високим.
Щодо обмінного курсу, то слід наголосити, що він формується як результат різниці між надходженням і витрачанням іноземної валюти. За минулий рік цей показник становив 51 млрд доларів.
Немає підстав очікувати, що обмінний курс буде стабільним. Його дисбаланс — це не лише реакція на проблеми, а й інструмент, який допомагає їх пом’якшувати. Для стабілізації курсу він має випереджати інфляцію.
Лектор також наголосив, що українці на зовнішньому ринку збільшили обсяги розрахунків у валюті. Що це означає? Коли ми їдемо за кордон, то, навіть розраховуючись за послуги банківською карткою, фактично платимо валютою. За час війни цей показник зріс із 6 до 19 млрд.
Економічні дисбаланси: споживання, дефіцит бюджету і борг
У структурі ВВП спостерігаємо тенденцію до зростання споживання і зниження нагромадження. Тобто економіка використовує більше, ніж виробляє. Якщо у 2021 році споживання становило 87 %, а нагромадження — 13 %, то згодом економіка стала споживати більше, ніж створює. Це свідчить про дисбаланси в економічній структурі. Ситуацію значною мірою підтримують гранти та боргове фінансування, тобто фактично споживаємо ресурси, яких не заробили. Скільки це триватиме — питання часу.
Також говоримо про значний дефіцит бюджету за останні роки: 1 трлн 636 млрд грн за 2025 рік. Насправді він є вищим — близько 2 трлн 160 млрд грн, або 40 % від видатків. Це пояснює те, що дефіцит доцільно оцінювати не лише у гривнях, а й у відсотках до економіки, адже показник ВВП враховує гранти, які не є внутрішніми доходами. На сьогодні він становить 18 % супроти 20,5 % у 2022 році.
Закономірним наслідком бюджетного дефіциту є зростання державного боргу. Вперше в Україні він перевищив річний обсяг ВВП і становить 9 трлн 43 млрд грн. Це принципово не змінює суті: йдеться про дуже велику суму заборгованості.
Серед позитивних тенденцій — збільшення середнього строку боргу: із 6 років до війни до 13,4 року сьогодні. Також знизилася вартість боргу — зі 7,2 % річних до 4,5 %. Завдяки цьому у 2025 році вдалося зекономити близько 200 млрд грн на сплаті відсотків.
Зовнішній борг
З 2022 року він зріс на 86 млрд доларів. На перший погляд, загальний борг значний — 216 млрд доларів. Однак якщо врахувати зростання валютних резервів, то його фактичне збільшення приблизно вдвічі менше.
Водночас є і позитив: короткостроковий борг (тобто той, який потрібно повернути протягом найближчих 12 місяців) за роки війни зменшився супроти початку повномасштабного вторгнення. До того ж обсяг валютних резервів нині перевищує короткостроковий борг. Це рідкісна для України ситуація, якої раніше за роки незалежності не спостерігали.
Зовнішнє кредитування
Суттєво змінилася структура наших кредиторів: лідером став Європейський Союз, що забезпечує понад половину фінансування. Така концентрація джерел і тривала відсутність виходу на ринок запозичень свідчать про незбалансованість боргової політики. Уряд тривалий час не залучає додаткового фінансування на ринку, що може вказувати на потенційні обмеження доступу до позик і створює ризики серйозних викликів у сфері державних запозичень у майбутньому.
Банківська система
Якщо провести аналогію з 2014 роком, то тодішня воєнна ситуація спричинила зникнення двох третин банків, які на той момент уже були в кризовому стані. Натомість у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, завдяки здоровій банківській системі банки зреагували на потреби ринку і сформували резерви на 120 млрд грн, що стало важливою «подушкою безпеки» для стабільності банківської системи. В останні два роки вони майже не формують таких резервів, оскільки не мають у цьому потреби.
Водночас є системна проблема: банки не працюють на економіку. Їхня ключова функція — кредитування (зокрема, споживчі кредити), а також операції з державними запозиченнями й залучення коштів через депозити та сертифікати. Ця проблема не є наслідком війни, адже й до неї банки не надто активно кредитували реальний сектор економіки. Вони віддають перевагу більш прибутковим і менш ризиковим операціям, зокрема державним борговим інструментам.
Лектор також відзначив важливу роль Національного банку України: завдяки його виваженій політиці в періоди найбільших криз фінансова система залишалася стабільною, а населення не відчуло негативних наслідків для економіки.
Чого чекати далі?
Якщо ми будемо вкладати в економіку, то вона зростатиме. Цим оптимістичним меседжем пронизана вся лекція Віктора Пинзеника. Відповіді на запитання слухачів також дають доволі оптимістичний прогноз: Україна вже не раз долала надзвичайно складні виклики, тож і тепер має шанс упоратися.
Водночас фахівець прогнозує зростання податкового навантаження. Це зумовлено тим, що навіть після завершення війни потреба у значних видатках на оборону залишиться. Сьогодні вони зросли у 24 рази і перевищують 80 % доходів бюджету. Додатковим чинником тиску є соціальні зобов’язання, зокрема виплати військовим і пенсії ветеранам, які за законодавством мають на них право з 55-річного віку.
Окремо доповідач наголосив на принципі рівності всіх перед податковою системою. У цьому контексті йдеться і про великий бізнес: олігархи також зацікавлені у стабільному інвестиційному кліматі, однак для цього, за логікою лектора, мають бути скасовані всі їхні преференції. Саме стабільність правил гри може стати найважливішим чинником економічного згуртування.
Ще одним викликом є зовнішнє фінансування. Україна має бути готовою до того, що його обсяги можуть зменшуватися. Водночас як досвідчений урядовець Віктор Пинзеник висловлює впевненість, що країна не залишиться наодинці з цими проблемами.
На сьогодні економічну стабільність значною мірою підтримують зовнішня допомога та боргові ресурси. Це не є стійкою основою розвитку. У довгостроковій перспективі потрібно формувати власну базу економічної стійкості, інакше розраховувати на інвестиції буде складно.
Проблему державного боргу, на думку фахівця, слід вирішувати завдяки економічному зростанню та зменшенню потреби в запозиченнях, а не через націоналізацію або списання боргів. Боргове навантаження не є критичним, якщо економіка працює ефективно. Головний виклик полягає не в тому, щоб закрити дефіцит сьогодні, а в тому, щоб позбутися його в майбутньому. У цьому контексті важлива підтримка країн Європейського Союзу, яка дає Україні час для поступового зменшення боргового тиску.
Щодо фінансування університетської освіти, то, на думку Віктора Пинзеника, цієї проблеми не вирішують реорганізації чи укрупнення закладів. Ключовим має стати принцип: фінансувати слід ті університети, до яких реально йдуть студенти.
