Є речі, які тримаються віками – навіть тоді, коли світ шалено мчить вперед, усе навколо тебе наче «тріщить», змінюється швидше, ніж ти встигаєш це осмислити... Але Великдень – це про гармонію, спокій, добро. І символом цієї краси є Українська Писанка.
Цьогоріч для команди Науково-дослідного центру соціальної й демографічної політики та управління «Демос» квітень став місяцем, у якому минуле (давнє), сучасне (поточне), майбутнє (проєктне) несподівано перетнулися в одній ідеї – ширшого знайомства з результатами проєкту, присвяченого дослідженню писанок. Йдеться про надбання фонду Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України та роботи, пов’язані з оцифруванням колекції.
Ревним хранителем доступу до цієї пам’яті є провідний зберігач фонду «Писанка» Валентина Теслюк. Саме за її допомоги і підтримки в НДЦ «Демос» відбувся семінар/вебінар «Українська писанка у міжкультурній комунікації: коди, символи, традиції», що відкрив вікно великої карти культурної пам’яті. Понад 13 тисяч зразків, створених у різних регіонах України та за її межами, з різною технікою і орнаментом, але об’єднаних спільною логікою: перевести хаос у порядок через «знак».
Захід дав поштовх до нових активностей як викладачів, так і студентів. Дуже приємно, що ця тематика надихнула присутніх на нові дії: одних – до створення практичних кейсів з курсу «Публічні комунікації та взаємодія з громадськістю» (професорку Уляну Садову – на завдання для індивідуальної роботи студентів на тему «Моделювання етнокультурного символу як засобу невербальної комунікації: практичний кейс «Писанка»), інших (студентів) – до творчого і цікавого виконання авторського сувеніра, ще інших – до підготовки наукових праць (як-от студентку Дар’ю Яланську на дослідження «Креативні індустрії в епоху платформенних систем: ризики та нові моделі розвитку»).
Докладніше – у доданому файлі.
