18 березня у Музеї історії Львівської політехніки відбулася змістовна лекція-презентація, присвячена життєвому шляху та науковій спадщині славетного українського хіміка-технолога, громадського діяча й фундатора української нафтохімії Романа Залозецького. Захід провели у межах відзначення 210-річчя університету та 165-річчя від дня народження вченого.
Унікальна експозиція
Відкриваючи захід, завідувачка Музею історії Львівської політехніки Тетяна Диба наголосила, що охопити масштаб наукової спадщини Романа Залозецького покликана не лише докладна розповідь про його життєвий шлях і досягнення. Важливу роль у цьому відіграє також унікальна експозиція наукових видань вченого з фондів Науково-технічної бібліотеки університету.
Презентацію про життєвий шлях, наукову та громадську діяльність Романа Залозецького провела провідна фахівчиня музею Соломія Харамбура. Вона проаналізувала маловідомі архівні матеріали та наукові праці вченого й, зокрема, з’ясувала, що він походив зі старовинного галицького шляхетського роду герба «Сас», був онуком і сином греко-католицьких священників, а навчався в школах Стрия, Чернівців та Кремса в Австрії.
У 1878–1882 роках Роман Залозецький здобував освіту на хімічному факультеті Віденського технічного університету, а з 1882 до 1884 року — у Львівській політехніці. Під час навчання у Відні вступив до студентського товариства «Січ». Наукову та педагогічну діяльність розпочав на посаді асистента кафедри хімічної технології Львівської політехніки. Докторську дисертацію захистив у 1887 році.
Упродовж 1888–1916 років Роман Залозецький працював приват-доцентом, викладав технологію нафти й озокериту, освітлення та опалення, а 1905 року став титулярним надзвичайним професором. Водночас у 1887–1914 роках був професором хімії Львівської торговельної академії.
У 1894 році Роман Залозецький разом із Леоном Сирочинським організував експозицію нафтової дільниці на Крайовій виставці. Вони також опікувалися Музеєм гірничої справи, нафти й озокериту у Львівській політехніці.
Уперше довів
За словами Соломії Харамбури, завдяки глибоким знанням, високій працездатності й організаційним здібностям на початку XX століття Роман Залозецький був лідером серед нафтовиків регіону та зробив вагомий внесок у розвиток нафтової галузі Галичини. Зокрема, 1900 року він брав участь у Міжнародному нафтовому конгресі в Парижі, що проходив у межах Всесвітньої виставки. За його підсумками був створений постійний Центральний комітет Міжнародного нафтового конгресу, до складу якого ввійшов Роман Залозецький.
Очоливши в 1891 році Крайову нафтову дослідну станцію у Львівській політехніці, вчений розробив теоретичні й технологічні основи нафтопереробної справи, став одним із засновників геохімії нафти та здобув репутацію провідного науковця з технології нафти не лише в Австро-Угорській імперії, а й поза її межами. Саме він уперше довів, що нафта містить ароматичні та терпенові вуглеводні, виділив із нафтових дистилятів високомолекулярні ароматичні вуглеводні з кількома циклами і з’ясував оптичну активність прикарпатських нафт. Його вважають піонером екологічних досліджень у нафтопереробленні, оскільки він розробляв методи утилізації відходів процесу очищення нафти — кислих гудронів.
У 1893 році Роман Залозецький опублікував наукову працю про склад повітря в озокеритових шахтах Борислава — одну з перших у галузі охорони здоров’я робітників та природного середовища міста. Він одним із перших також застерігав про небезпеку скидання відходів нафтових підприємств у річки й успішно впроваджував у виробництво численні винаходи та практичні розробки в технології нафти та інших нафтопродуктів.
Вагомим був внесок Романа Залозецького у створення технічної періодики. Зокрема, він був співзасновником і редактором журналу «Nafta» — друкованого органу Товариства техніків-нафтовиків, який тривалий час залишався єдиним періодичним виданням з нафтогазової справи, а крім того, редагував додаток до нього — «Przegląd Techniczny Naftowy» («Технічний нафтовий огляд»). У 1894 році вчений написав і видав підручник з хімії та технології нафти, а також підготував докладну програму спеціальності «Технологія нафти».
Патріот
Соломія Харамбура наголосила на важливому внеску Романа Залозецького в розвиток української хімічної термінології. Вчений також був активним громадським діячем, прагнув піднести культурно-освітній рівень і добробут свого народу. У 1895 році став дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, з 1911 до 1914 року очолював Торговельну школу «Просвіти», а 1913-го обійняв посаду президента Українського технічного товариства.
Того ж року Романа Залозецького обрали послом до Галицького сейму. У 1912–1914 роках він очолював Український інформаційний комітет — громадсько-політичну організацію галицьких і наддніпрянських діячів, яка пропагувала в Європі справу національно-політичного визволення України. За словами відомого українського політичного діяча Костя Левицького, Залозецький належав до громадян найбільшої культури і широкого знання та національної характерності.
Водночас Роман Залозецький долучався до вирішення економічних проблем села. З 1912 року був заступником голови товариства «Сільський господар», а з 12 травня 1913 року до липня 1914 року очолював його.
Завдяки великій працездатності та всебічній ерудиції Романа Залозецького призначали на відповідальні посади в державних і громадських організаціях. Зокрема, він був членом Віденського патентного управління, судовим експертом, з 1904 року — почесним британським консулом у Львові, а також членом-кореспондентом Російського технічного товариства в Санкт-Петербурзі.
У 1905 році вчений запропонував використовувати нафту як паливо для залізничних локомотивів замість вугілля. Реалізація цієї ідеї значно розширила ринок збуту «чорного золота».
У 1908 році Роман Залозецький був нагороджений Офіцерським хрестом Корони Румунії за заслуги перед румунською нафтовою промисловістю, а в 1918 році — австро-угорським Військовим хрестом «За громадянські заслуги» ІІ ступеня за видатну діяльність у сфері технічних досліджень.
Колектив ІХХТ висловив щиру подяку
В Інституті хімії та хімічних технологій запевнили, що лекція стала важливою подією для студентів і викладачів, сприяла популяризації історії хімічної науки та усвідомленню тяглості наукових традицій Львівської політехніки. Такі заходи допомагають поєднувати сучасну хімічну освіту з історичною спадщиною університету та надихають молодь на подальшу наукову діяльність. Колектив інституту висловив щиру подяку працівникам Музею історії Львівської політехніки за змістовну лекцію та плідну співпрацю у популяризації наукової спадщини українських учених.
