Працівники Музею історії Львівської політехніки провели лекцію у формі презентації, що стала результатом дослідження життя та діяльності Олександра Вартересевича-Слоневського ― видатного архітектора, який навчався у Львівській політехніці та значну частину свого професійного життя провів у Львові.
Як розповіла Тетяна Диба, завідувачка музею, ідея дослідити життя та доробок архітектора з’явилася випадково:
― Справа в тому, що в нашому музеї зберігається автентична залікова книжка Олександра 1894–1897 років навчання у Політехніці. Минулого року, коли ми з провідною фахівчинею Соломією Харамбурою робили опис цієї залікової книжки, щоб покласти в демонстраційну вітрину, почали писати коротко: що він, хто він, яка дата його народження. І виявили, що на сайтах з українським доменом зазначено недостовірну інформацію, зокрема, що рік його народження — 1883-й, а навчатись у Політехніці він почав у 1894-му, тобто у віці 11 років. Саме тому в нас виникло питання: яка ж правдива дата народження архітектора?
Після цього ми розпочали пошукову діяльність, знайшли його могилу на Личаківському цвинтарі, бо в інтернет-виданнях є фотографія його таблиці на гробівці поганої якості, і не можна впевнено сказати, чи там вказано 1873, чи 1883 рік народження. Але ми вже переконалися, що Олександр Вартересевич народився 1873-го і, відповідно, розпочав навчання у Політехніці у віці 21 року. З цього почалася наша пошукова діяльність.
Насправді в інтернеті про нього дуже мало інформації. Після цього ми захотіли дізнатися, які ще будинки він спроєктував. Зверталися до першоджерел, до Державного архіву Львівської області. Деякі креслення знаходили у відкритому доступі, а щодо деяких будинків подавали запит у ДАЛО і отримали гарні такі креслення, де вже є підпис, власне, Олександра Вартересевича.
Відомо кілька адрес проживання Олександра Вартересевича- Слоневського. З адресної книги Львова за 1902 рік встановлено, що архітектор мешкав на вулиці Каліча Гора, 9а. Іншу, пізнішу адресу, подано у виданні «Список членів Галицького мисливського товариства»: будинок на теперішній вулиці Івана Франка, 40.
У вересні 1909 року Олександр Вартересевич-Слоневський отримав дозвіл на будівництво у Львові комплексу прибуткових будинків на вулиці Зиблікевича, 24, 24а, 26, 26а (нині — вулиця Івана Франка, 46, 48, 50, 52; пам’ятки архітектури місцевого значення, охоронні №№ 755-м, 756-м, 757-м, 758-м), які утворюють курдонер, обмежений пагорбом. Будівництво тривало до 1912 року.
Будинки зводили за найвищими стандартами: гарний вестибюль, кам’яні сходи, дубові паркетні підлоги й сучасні інженерні системи забезпечували високий рівень комфорту. Олександр Вартересевич-Слоневський мешкав тут із родиною в апартаментах на першому поверсі та був власником будинків №№ 24а і 26а. Одним із власників кам’яниці № 24 був Якуб Ріш — очільник фірми з міжнародних перевезень, а будинок № 26 належав вдові адвоката Тадеуша Горецького.
Олександр Вартересевич-Слоневський спроєктував будинок для скарбового секретаря Леопольда Лисаковського та його дружини Марії на вулиці Карпінського, 7 (нині — вулиця Старосольських; пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 1246-м), зведений у 1909 році. Ймовірно, він співпрацював із проєктно-будівельним бюро Едмунда Жиховича (1870–1924). За його проєктом також зведено гостьовий будинок для Людвіка та Анелі Агопсовичів у місті Сколе.
Прибутки від архітектурної діяльності забезпечували родині добробут, даючи змогу відпочивати в маєтках над Дністром і Прутом, а також подорожувати до курортів, зокрема до Больцано в Італії.
Олександр Вартересевич-Слоневський захоплювався полюванням, був членом Галицького мисливського товариства. З 1902 року він шукав власний заміський маєток і зрештою придбав його в селі Болоня Стрийського району площею 124 гектари.
Соломія Харамбура, провідна фахівчиня Музею історії Львівської політехніки, розповіла, в чому саме полягала робота під час цього дослідження:
― Ми ще влітку минулого року зацікавилися його постаттю й стали шукати про нього інформацію. Власне, у серпні-вересні почали фотографувати ці будинки. Їздили також на Личаків, де його поховання, і працювали вже далі восени-взимку. Так потрошки формували презентацію.
Цей процес був цікавий, зокрема тому, що нам вдалося отримати з ДАЛО скани оригінальних креслень Вартересевича. Такі презентації в нас, у принципі, новинка, але для мене як людини з архітектурною освітою ходити на фотофіксації, огляди, заміри будинків було звичною справою.
Досить великим відкриттям стала історія будинків на вулиці Архітекторській: хто був власником, хто проєктував, зокрема той самий будинок з курдонером. Ми ходимо по вулицях, не знаючи, хто проєктував або проживав у цих будинках. І хоча всі ці знання начебто не є аж такими потрібними, але коли дізнаєшся щось нове, це дає задоволення.
Продовжити дослідження постаті Олександра Вартересевича-Слоневського Соломія планує у форматі наукової статті, де заглибиться в його творчість, а також докладно розгляне архітектурний аспект.
