24 лютого, у день, коли московія повномасштабно вторглася в нашу українську, Богом дану землю, у межах проєкту «Від книги до мети» ми говорили про національну ідентичність, що її випромінювала для нас Леся Українка.
Цьогоріч виповнюється 155 років від дня народження української поетки, перекладачки, драматургині, піаністки ЛЕСІ УКРАЇНКИ. Відтак тема лекції, яку провела Світлана Калениківна Богдан, професор катедри історії та культури української мови Волинського національного університету ім. Лесі Українки, звучала так: «Лариса Косач-Квітка в свічаді свого епістолярію».
Ведуча Оксана Микитюк після хвилини мовчання традиційно почала проєкт з біографії нашої гості. Життєпис Світлани Калениківни дав змогу відчути три засадничі образи: СВІТЛО незабутньої і неповторної, велично шляхетної і мудрої Мами; волинський ЛІС, що виспівав першу величальну колискову, СНІГОВИЦЯ, що вибілила-виніжила кожне віконечко хатини, коли вона народилася. Назва цього всього «ДУХ РІДНОЇ ДОМИ».
Пані Світлана пригадує лінокостенківське: «У драмі людській небагато дій: / дитинство, юність, молодість і старість. / Роби що хоч, ридай або радій. / Неси свій хрест. Все інше – позосталість»…).
Усе життя Світлани Богдан пов’язане з голубоокою Волинню, колискою легендарної УПА, селом Світязькі Смолярі на Волині (де вона народилася), Шацькою середньою школою і незмінною працею в Луцьку (хоча й був період навчання в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка).
Від 1986 року Світлана Богдан очолює катедру історії та культури української мови Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Від 2014-го – професор цієї катедри. Науковий доробок – понад 300 публікації, 80 з них – про Лесю Українку, 10 – про Олену Пчілку, Петра Косача.
Лекція подарувала присутнім незабутні моменти. Світлана Калениківна наголосила на проєкті «Від книги до мети», що присвячений пам’яті Ірини Фаріон, поділилася теплими спогадами з Волинської землі, яку так любила Ірина. Її розповідь про Лесю Українку була насичена розкішними цитатами з Лесиного епістолярію. Цей тип документів відкрив нам родинну атмосферу Косачів, самоідентифікацію Лесі, її вподобання, взаємини з тодішнім оточенням, розуміння України та всього сущого.
Традиційно тепле слово про маму сказала Софія Особа. Її відео перенесло нас до «Генів Українців» та «Величей особистости», які Ірина Фаріон створила на пошану славетної Лесі Українки.
Дякую директорці Інституту гуманітарних і соціальних наук Зоряні Йосипівні Куньч; директорові Народного дому «Просвіта» Володимиру Петровичу Залуцькому; завідувачці катедри української мови Оксані Григорівні Литвин та всім присутнім катедералам і гостям за співтворення дійства про Лесю Українку.
Дякую Народному ансамблю бандуристів «Заспів» (керівник ансамблю – Христина Залуцька) за виконання творів «Не спи моя рідна земля», «Там біля тополі калина росте» й «Кленова балада», що стали реквіємом за загиблими героями.
Щира подяка творчині іменного подарунка для нашої гості, який виконала Олена Миколаївна Жеребецька, художниця, дизайнерка старша викладачка катедри графіки та мистецтва книги Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка».
Віримо, що невсипущою силою-наснагою ми створили наші словодіяння, а доторк до Лесиного слова наблизив нашу Перемогу! Отож «Мріє, не зрадь», бо мрія у нас крилата…
До Перемоги, панове.
