Цього дня було багато спогадів про людину, яка присвятила своє життя Політехніці, жила наукою і запалювала нею тих, хто був поруч.
Богдан Стадник — доктор технічних наук, багаторічний директор Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології (ІКТА), завідувач кафедри інформаційно-вимірювальних технологій (ІВТ), doctor honoris causa, заслужений винахідник, академік Академії інженерних наук України. Автор понад 450 монографій, статей, винаходів.
До Львівської політехніки прийшов у 1950-х роках як студент тодішнього дуже престижного радіотехнічного факультету. Після завершення навчання працював на НВО «Термоприлад», а через 23 роки повернувся до альма-матер, на кафедру електричних вимірювань (сьогодні це кафедра інформаційно-вимірювальних технологій). Невдовзі очолив її. 40 років успішно керував кафедрою і в той час заохотив до науки чимало працівників. Гордо казав: «На жодній кафедрі нема стільки докторів, як у нас». Називав їх брильянтами науки. 14 років очолював інститут. У той час, як наголосила ректорка Наталія Шаховська, зробив чималий внесок у розвиток університету та зв’язків із закордонними ЗВО, особливо з Жешувською політехнікою у Польщі і Технічним університетом Ільменау в Німеччині.
— Це людина, яка дуже трепетно відчувала Львівську політехніку. Ми багато чим завдячуємо Богданові Івановичу як заслуженому винахіднику України, справжньому професіоналу.
По-особливому Богдан Стадник дбав про людей. Професор кафедри ЕЗІКТ Володимир Павлиш, який свого часу був проректором університету, згадує їхні зустрічі, коли Богдан Іванович наголошував на важливості людей, за яких відчував відповідальність. Теперішній директор ІКТА Юрій Костів запам’ятав Богдана Стадника ще з того моменту, коли абітурієнтом прийшов до нього на співбесіду, і сьогодні багато чим завдячує йому:
— Він багатьом допоміг знайти свій шлях, захиститися, а найголовніше — вчив бути людьми. Досі пам’ятаю його підбадьорливе: «Юро, все буде добре. Завжди залишайся людиною».
Багатолітній ректор Львівської політехніки Юрій Бобало пригадує багато приємних моментів спілкування з Богданом Івановичем як з людиною щирої душі, патріотом університету, інституту, кафедри. Як наголосила завідувачка кафедри ІВТ Тетяна Бубела, його завжди супроводжував дух Політехніки, і він ніс його всюди:
— Він започаткував багато гарних традицій, які ми підтримуємо й розвиваємо. Це міжнародні конференції, наукові й освітні проєкти, міжнародна співпраця, підготовка кадрів. Був відкритою особистістю, спраглий до всього… Кожен з нас, кафедралів, завдячує йому своїм науковим статусом.
Про Богдана Стадника як науковця, керівника, напрочуд порядну й добру людину, зрештою, пасічника, говорили голова Вченої ради університету Володимир Ортинський, завідувач кафедри ТТАЕ Михайло Семерак, з яким світлої пам’яті науковець провадив спільні дослідження, а також професор кафедри захисту інформації Валерій Дудикевич.
Модерувала захід заступниця директора ІКТА Леся Мичуда.
Духівники Центру студентського капеланства Юрій Остапюк та Ігор Хомічак освятили барельєф. Юрій Остапюк наголосив, що, хоча не знав Богдана Стадника, вражений такими світлими спогадами про те, скільки людина може залишити неймовірного в історії університету.
Пригадуються слова Богдана Стадника в одному з його останніх прижиттєвих інтерв’ю: «Тато мені завжди казав: ніколи не виступай проти українців і проти релігії. І так я робив…». Тоді він зізнався, що його найбільшим здобутком є те, що завжди жив так, щоб не мати за що себе картати.
