Травень – це місяць героїв, відтак у Львівській політехніці ми вшанували пам’ять про наших колишніх студентів Степана Бандеру, Роман Шухевича, Катерину Зарицьку, Осипа Мащака, Степана Чарнецького, Олексу Гасина, Петра Франка, які прославили Україну своєю боротьбою. Ми й далі продовжуємо проєкт «Від книги до мети», присвячений пам’яті, поза сумнівом, героя України Ірини Фаріон. І 12 травня 2026 року ми вітали на проєкті пані Валентину Матвіїв, поетку, громадську діячку, просвітянку і маму Героя України Тараса Матвіїва.
День Героїв Україна вшановує 23 травня, бо саме в цей день 1938 року було вбито Евгена Коновальця. У травні (25 травня 1926 року) також через московського агента було знищено Симона Петлюру. 3 травня 1924 року гине Микола Міхновський, який написав: «Тільки кров’ю і залізом можемо здобути свою Суверенну Державу».
У День Героїв ми вшановуємо:
- Січових стрільців,
- Воїнів Української Галицької армії,
- Воїнів армії УНР,
- Воїнів УПА,
- Героїв Небесної Сотні,
- Героїв Революції Гідности,
- Героїв сучасної московсько-української війни.
Наша гостя – авторка двох збірок В. Матвіїв «Легкокрила» та «Міцнокрила. Після»; водночас вона – упорядниця текстів свого сина Тараса Матвіїва «Мої думки». Героєм нашої зустрічі був Тарас Матвіїв:
- учасник «Мовного майдану» (2012 р.), коли активісти вимагали скасувати ухвалений злочинний закон «Ківалова-Колєсніченка» щодо регіональної російської мови;
- учасник у Революції Гідности з її перших днів. Був бійцем 3-ьої Сотні самооборони Майдану. На своє 25-річчя 18 лютого 2014 року, в пік кривавих подій, він, якраз на кілька днів повернувшись додому, без вагань знову вирушає в Київ до своїх побратимів, щоб стати поруч. Про це Тарас скаже так: «Майдан додав нам енергії, впевненості в собі. Це свідомий вибір на користь свого майбутнього»;
- згодом активний громадський діяч: співорганізатор і співкоординатор «Пошукової Ініціативи Майдану» в Києві, співзасновник ГО «Народний легіон» в Жидачеві, член ГО «Українська Галицька Асамблея» у Львові; активний військовий і цивільний волонтер;
- організатор руху «Стоп лісоцид», борець з незаконним гральним бізнесом у рідному місті;
- доброволець ОДЧ «Карпатська Січ» (2015 рік);
- після повернення з фронту – дієвий депутат Жидачівської районної ради, ініціатор та автор численних проєктів для молоді Львівщини (військово-патріотичні вишколи «Лицар Удача», етнофестиваль «Удеч Фест»...);
ВОЇН сучасної московсько-української війни. Непереборне Тарасове бажання, як він скаже сам, «виконати свій обов’язок до кінця і сповна віддячити за тих, кого втратив у цій боротьбі», знову покличе його до війська. У 29 років! Тарас вступає на лідерські курси офіцерів до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (у Львові) і знову сідає за навчальну парту як курсант військового вишу. Після навчання здобуває звання офіцера, стає командиром одного з підрозділів 24 омбр імені короля Данила й одразу після випускного вирушає на фронт. Його позиція тримати оборону на Донеччині – там, де він починав свій військовий шлях як доброволець. Була одна ротацію додому, але наступна дорога на фронт, через пів року, виявилася останньою...
Валентина Матвіїв напише:
Ні, ти зміг інакше,
Ставши на шлях війни…
Синку, ти був таким завше,
З сивої ще давнини…
Так, ти не міг інакше:
Воїн обрав війну.
Так було, Синку, завше,
В сиву ще давнину
10 липня 2020 року Тарас героїчно загине, рятуючи з-під мінометного обстрілу своїх підлеглих побратимів. Одразу на третій день, 13 липня, указом Президента Тарасові нададуть звання Героя України з врученням ордена Золота Зірка. Усе посмертно, усе отримає батько на останньому прощанні на Майдані, звідки його син почав свою багаторічну боротьбу.
Валентина Матвіїв говорить: «Ми неймовірно пишаємося своїм сином, для нас він Є, він Живий. Мої вірші, мої дії, мої рішення – тепер я усе присвячую нашому Тарасові. А його найблискучіша цитата, яка розлетілася не тільки Україною, а й світом «Будьте гідні ранкового сонця!» стала моїм внутрішнім гаслом, спонукою до дії, сповіддю».
Неймовірні вірші про Сина, про матерів, які втратили на війні своїх дітей, про віру й боротьбу ми почули з уст пані Валентини.
Після загибелі Тараса батьки знайшли на його ноутбуці багато неопублікованих роздумів та есе. А також окремий файл, у якому був список його мрій. У ньому – 51 позиція. З них він встиг втілити лише 7 мрій…
1-а мрія: «Перемога: Крим і Донбас».
2-а мрія: «Написати спогади, книгу, збірку...».
Серед переліку мрій також був пункт: «Власний телеканал, у якому б були глибока аналітика, шедеври кіно, документальні фільми, біографічні передачі».
Заповітом Тараса було «Батьки мають стати сильнішими». Пані Валентина Матвіїв стала «Міцнокрилою», тому її вірші опритомнюють від летаргії, підносять дух боротьби.
На знак пам’яти про Тараса у Жидачеві діє «Військова школа імені Героя України Тараса Матвіїва», діє ГО «Лицар» імені Героя України Тараса Матвіїва та низка інших ініціатив.
Дякуємо Софії Особі, яка зворушливо й ніжно згадала свою маму Ірину Фаріон та проілюструвала спогадами її боротьбу, наголосила й на подвигові чоловіка Василя Особи, який загинув за волю України.
Виступаючи на Аскольдовій могилі, Ірина Фаріон сказала: «Нехай герої додадуть вони нам сили і снаги боротися. Ми не відступимося і жодною ціною не подаруємо їм (ворогам – О.М.) того, що вони робили з нашою землею. Ми відплатимо, бо пам’ять це не лише світле світіння всередині, це й відплата за те, що зроблено злого!»
Щире дякую духовому оркестрові «Політехнік» та його керівникові Ярославу Станьку за ритми стрілецьких пісень, що були шаною нашим героям.
Дякуємо керівництву «Львівської політехніки» за співучасть у дійстві, особливо проректорові зі соціальних питань та з управління інфраструктурою Національного університету «Львівська політехніка» Ігорю Гельжинському; директорці Інституту гуманітарних і соціальних наук Зоряні Куньч і директорові Народного дому «Просвіта» Володимирові Залуцькому.
Наш Пророк у знаменитій поемі «Кавказ» прорік: «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»
До нових зустрічей!
Україна тримається на таких героях, як Тарас Матвіїв і сотнях інших, українців, які взяли до рук зброю! Слава Україні!
