Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) Національного університету «Львівська політехніка» організував 13 травня Мистецьку прогулянку «Мова, культура, пам’ять: як бачимо Україну». У події взяли участь директорка інституту Ірина Ключковська, мовознавиця Тетяна Єщенко, науковий співробітник МІОКу Назар Данчишин, письменниця Галина Крук, художник і мистецтвознавець Роман Яців. Усіх їх уважно слухали студенти Львівської політехніки.
Від інтерв’ю — до книжки
Поштовхом до зустрічі став вихід навчального посібника з української мови як іноземної «Мистецькі прогулянки з МІОКом», виданого у Видавництві Львівської політехніки. У книжці через постаті сучасних українських митців і письменників іноземцям розповідають про українську культуру. Серед героїв видання — Оксана Забужко, Ігор Калинець, Борис Гуменюк, Тарас Компаніченко та сестри Тельнюк.
Автор посібника Назар Данчишин пояснив, що видання покликане поєднати вивчення української мови іноземцями з ознайомленням із сучасною українською культурою та її представниками.
— Перш ніж стати книжкою, «Мистецькі прогулянки» були серією інтерв’ю з десятьма діячами культури. Це навчальний матеріал передусім для іноземців рівнів B2–C1. Водночас, як показала практика нашого інституту, він є пізнавальним і для українців, адже ми ще не все знаємо про власну країну, — зауважив науковий співробітник МІОКу.
Простір живого діалогу
Під час зустрічі учасники переглянули фрагменти інтерв’ю з героями видання. Рецензентка посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом», мовознавиця Тетяна Єщенко, наголосила, що видання виходить за межі традиційного навчального формату та подає культуру як живий процес і простір діалогу.
— Це не просто навчальний посібник, а проєкт, у якому репрезентовано культуру як подію. Посібник виріс із живих розмов і голосів, — зазначила науковиця.
За її словами, книжка поєднує навчання мови з ширшим культурним контекстом — літературою, мистецтвом та історичною пам’яттю, а також допомагає іноземцям сприймати Україну поза стереотипами. Тетяна Єщенко наголосила, що в умовах повномасштабної війни роль культури посилюється, адже вона стає частиною захисту ідентичності. Вона також додала, що посібник поєднує «високий інтелектуальний рівень із людською теплотою» і може сприйматися не просто як навчальний інструмент, а як «досвід співпереживання і співдумання».
Україна у світовому контексті
Художник і мистецтвознавець Роман Яців відзначив появу посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом» як частину ширшої культурної стратегії, спрямованої на осмислення української ідентичності та інтеграцію культурної спадщини в сучасний науковий і освітній дискурс. За його словами, такі проєкти допомагають глибше зрозуміти роль культури, мови та інтелекту в сучасному світі, де «існує багато векторів, спокус і провокацій, що впливають на цілісність нашого бачення».
Роман Яців наголосив на важливості переосмислення культурної пам’яті та повернення українських діячів у світовий контекст, зазначивши, що українська культура часто недостатньо представлена в міжнародних виданнях і енциклопедіях.
— Українські постаті мають бути інтегровані у світовий культурний простір на професійному науковому рівні, — вважає митець.
Серед таких постатей він назвав Олександра Архипенка, Олександра Кошиця та Василя Авраменка, підкресливши потребу глибшого дослідження й систематизації українського культурного внеску у світовому контексті.
Митці та інституції за кордоном
Письменниця Галина Крук зазначила, що посібник «Мистецькі прогулянки з МІОКом» дає можливість побачити сучасних українських письменників і діячів культури в актуальному контексті. Вона наголосила, що українські митці за кордоном постійно стикаються з інформаційним і культурним протистоянням, зокрема з впливом російської пропаганди, яка, за її словами, супроводжує російську культуру як носія ширших політичних наративів.
Галина Крук розповіла, що після здобуття незалежності Україна була змушена фактично заново вибудовувати культурні інституції за кордоном, тоді як російські структури зберегли присутність і мережі впливу. Тому українська культурна дипломатія тривалий час спиралася переважно на окремі зусилля та діаспору, що не могло повністю компенсувати відсутність державної системної підтримки.
За словами письменниці, вона часто відчуває, що стоїть ніби наодинці проти великої машини, яка має розгалужену систему інституцій і довгу історію впливу. Галина Крук зауважила, що навіть сьогодні, попри появу Українського інституту та Українського інституту книги, ресурсів для повноцінної культурної присутності за кордоном недостатньо. Письменниця також звернула увагу на дисбаланс у світовій гуманітаристиці, де, за її оцінкою, значна частина славістичних студій досі зосереджені на російській тематиці.
Галина Крук зазначила, що просування української культури часто відбувається через особисті ініціативи та поїздки, які вона порівняла з «краплями, що точать камінь». Вона навела приклад лекційних турів, зокрема у США та Ірландії, де українська тематика знаходить відгук через історичні паралелі, як-от досвід боротьби за мову й ідентичність.
— Українську тему можна зробити видимою в будь-якому контексті, якщо знайти точки дотику з локальним досвідом, — впевнена письменниця.
Галина Крук також наголосила на важливості викладацької роботи, зауваживши, що за понад 25 років викладання у Львівському університеті імені Івана Франка її колишні студенти роз’їхалися по різних країнах світу, однак досі підтримують зв’язок і нагадують про спільний освітній досвід.
Освіта, відповідальність і пам’ять
Як зазначила директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська, поява посібника «Мистецькі прогулянки з МІОКом» є частиною ширшої культурної місії інституту та прикладом поєднання освіти, культури й громадянської відповідальності. За її словами, видання виходить за межі навчального формату і дає змогу через інтерв’ю з українськими діячами культури занурюватися в сучасний культурний контекст.
— Ми сьогодні започаткували розмову на тему «Мова, культура, пам’ять: як бачимо Україну». Причиною стала поява цієї, на перший погляд, тоненької книжки, але насправді це живе джерело. Вона не лише для іноземців, які вивчають мову, а й для всіх, хто хоче зануритися в розповіді дивовижних людей, — наголосила Ірина Ключковська.
Як стверджує директорка МІОКу, такі ініціативи мають ширший суспільний вимір і стосуються відповідальності кожного.
— Ті, хто сьогодні їздить і говорить за кордоном, не можуть охопити все. Це має бути місією кожного з нас. Ми маємо знати й передавати ці знання далі, — зазначила вона.
Директорка МІОКу також навела статистику щодо втрат української культурної спадщини внаслідок російської агресії та підкреслила, що найціннішими є не пам’ятки, а люди — творці культури. Ірина Ключковська згадала загиблих і зниклих українських митців та військових, серед яких Вікторію Амеліну, Володимира Вакуленка, Максима Кривцова, Павла Лі, Олександра Шаповала та фотографа Макса Левіна.
— Культура — це питання національної безпеки. Ми маємо говорити світу про тих, кого вже немає і хто не може творити далі, — підсумувала Ірина Ключковська.
Війна і втрачені голоси
Окремо директорка МІОКу згадала приклад українського павільйону на Венеційському бієнале та акції української діаспори в Італії, присвячені пам’яті загиблих діячів культури. Завершуючи свій виступ, Ірина Ключковська зазначила, що покоління молодих українців має іншу відповідальність за мову, культуру й пам’ять, які, за її словами, є нерозрізними складовими національної ідентичності.
Учасники обговорення акцентували увагу на винищенні діячів української культури та руйнуванні культурної спадщини на окупованих територіях як складовій російської політики, спрямованої на стирання української ідентичності й національної пам’яті. Такі дії вони назвали проявом культурного геноциду. Також ішлося про важливість міжпоколіннєвої тяглості в умовах війни та участі українських митців у бойових діях.
