18 березня відбулася церемонія нагородження партнерів освіти SoftServe. Це щорічна подія, яка відзначає університети й освітніх партнерів, що створюють значний вплив на освіту завдяки інноваціям, сучасним підходам до викладання та тісній співпраці з індустрією.
Цього року вперше на церемонії об’єднали академічних лідерів з Європи та Латинської Америки для відзначення спільних досягнень, обміну знаннями та формування спільного бачення майбутнього освіти.
Національний університет «Львівська політехніка» отримав нагороду в категорії Platinal Educational Partner. Як підкреслили під час церемонії, ця нагорода відзначає спільну відданість підготовці фахівців, готових до викликів майбутнього.
― Наша багаторічна співпраця з університетом переросла у сильне партнерство, яке створює реальну цінність для SoftServe та відкриває важливі можливості для студентів. У 2025 році 2 716 студентів і 313 викладачів взяли участь у наших спільних ініціативах, що демонструє масштаб і вплив цієї співпраці. Разом ми запустили спільні освітні програми з кафедрами штучного інтелекту та прикладної математики, розширили моделі дуальної освіти, модернізували навчальні програми та підтримали студентські хакатони і CTF-змагання. Ключовим досягненням стало створення лабораторії штучного інтелекту, яка посилила інновації на кампусі та дала змогу ширше ділитися нашою експертизою. Львівська політехніка також брала участь у школі лідерства для гарантів програм, співзаснованій і підтриманій KSE, демонструючи високий рівень залученості та довіри.
У своєму виступі ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська зазначила:
― Зараз ми є найбільшим університетом в Україні. У нас навчається понад 35 000 студентів. Насамперед дуже важливо відповідати найвищим вимогам бізнесу, і саме тому, на мою думку, критично важливо організувати безперервний процес співтворення (co-creation) з індустрією для розробки наших навчальних програм. Передусім важливо мати спільні комітети з розробки навчальних програм, де представники компаній активно беруть участь у визначенні компетенцій і перегляді змісту курсів. Наприклад, на нашій кафедрі систем штучного інтелекту ми проаналізували матрицю компетенцій компанії SoftServe і порівняли її з нашими курсами та їхнім змістом. Це важливо не лише для ШІ, кібербезпеки чи цифрової інженерії, а й для інших дисциплін. Другий важливий аспект — інтеграція реальної практики індустрії безпосередньо в освіту. Йдеться не тільки про практики, а й про залучення фахівців із бізнесу до лекцій, воркшопів тощо. Це також включає ключові програми розвитку, такі як дуальна освіта. Це дає змогу поєднати класичні університетські знання з практичними навичками з індустрії.
Також Наталія Богданівна зазначила, що важливими є стажування в компаніях із реальними завданнями. Корисними також можуть бути і проєкти проєкти типу proof of concept, засновані на реальних бізнес-кейсах. За словами ректорки, це дає студентам змогу працювати над справжніми викликами, використовуючи реальні інструменти й орієнтуючись на потреби ринку.
Наступне, на чому наголосила Наталія Богданівна, є зміни в організації освітнього процесу: модульна та гнучка структура навчання, наприклад, мікрокваліфікації (micro-credentials). Вони популярні не лише в Україні, а й у країнах Європи.
Важливі також і міждисциплінарні траєкторії, які дають змогу поєднувати різні сфери, наприклад, медицину та ШІ, біомедицину та ІТ тощо. Це хороша практика, яка дає змогу швидко оновлювати окремі компоненти програм без очікування повного циклу акредитації. Адже в університетах зміни потребують часу. До прикладу, для бакалаврської програми це може займати до чотирьох років. Саме тому коротші формати, як-от мікрокурси, дає можливість швидко змінювати окремі елементи.
Наталія Богданівна підкреслила ще один важливий аспект — поєднання реальних дослідницьких проєктів (наприклад, Horizon чи Digital Europe) з освітнім процесом, залучення PhD-студентів і навіть магістрів до цих проєктів та інтеграція їхніх результатів у навчальні курси.
― Це допомагає створити живу екосистему партнерства між індустрією, наукою та освітою. Дуже важливо розуміти, що наука, дослідження та бізнес повинні працювати разом і досягати результатів спільно. Дуальна освіта дає змогу поєднувати дослідження, вимоги індустрії та класичну університетську освіту.
Говорячи про зміну ролі викладача в процесі трансформації, пов’язаної зі штучним інтелектом і цифровізацією, Наталія Богданівна зазначила:
― Коли ми говоримо про викладачів, це вже не лише про передачу знань чи просто супровід студентів. Йдеться значно більше про розвиток навичок розв’язання проблем, критичного мислення тощо. У цьому контексті відбувається трансформація: від класичних лекторів — до фасилітаторів навчання, до архітекторів освітніх курсів. Це означає значну роботу не лише зі студентами у використанні ШІ, а й із самим академічним персоналом. Саме тому університети мають інвестувати в навчання викладачів: роботі з інструментами ШІ, цифровій педагогіці, аналізу інформації та протидії дезінформації. І дуже важливо починати цю роботу не лише на рівні університетів, а й у школах, адже учні стикаються з величезним потоком інформації і мають вміти відрізняти правдиву інформацію від неправдивої. Отже, це трансформація всієї освітньої системи — не лише університетської, а й шкільної, включно з початковою освітою.
Ректорка акцентувала також і на тому, що важливо розвивати спільне викладання з індустрією, менторство та спільне керівництво проєктами. І не лише підтримувати розробку проєктів, а й допомагати визначати, які інструменти використовувати для розв’язання різних завдань, як організувати робочі процеси тощо.
― Це новий досвід, який допомагає подолати розрив між теорією та практикою. Саме тому ми говоримо про проєктно-орієнтоване та problem/challenge-based навчання, де викладачі виступають менторами. Адже всю інформацію сьогодні можна знайти, наприклад, за допомогою ШІ, і в такому випадку викладачі трансформуються більше в наставників і кураторів, ніж у традиційних лекторів, а студенти навчаються через практику. Також важливо, щоб викладачі спрямовували рефлексію, структурували знання та допомагали досягати глибшого розуміння матеріалу, а не просто надавали його. І нарешті, слід усвідомлювати, що навички майбутнього — це не лише технічні навички. Університет має бути платформою для розвитку комунікації, адаптивності, міждисциплінарності, співпраці тощо.
Наталія Богданівна підкреслила й те, що особливо сьогодні, коли ми говоримо про складний психологічний стан студентів і викладачів, університет стає екосистемою для комунікації та спільного творення результатів навчання. Отже, це фактично новий погляд на класичну модель освіти.