Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що майже все, що ми бачимо і до чого доторкаємося, пов’язане з поліграфією? Етикетки, написи на одязі, друк на склі, дереві чи металі — усе це результат роботи поліграфістів.
За словами завідувача кафедри комп’ютерних технологій у видавничо-поліграфічних процесах Інституту поліграфії та медійних технологій Михайла Верхоли, унікальність поліграфії полягає в тому, що вона працює не лише з матеріалом, а передусім з інформацією.
— У звичайному виробництві на вході є матеріал і на виході матеріал. У поліграфії ж на вході — інформація і на виході також інформація. Вона забезпечує емоційні й інтелектуальні потреби, — пояснює він.
Поліграфія — це більше, ніж друк
Сьогодні багато хто асоціює поліграфію виключно з друком. Проте це значно ширше поняття.
— Достатньо зайти до магазину чи кафе. Все, що можна прочитати або побачити на упаковках, — результат поліграфії. Наприклад, на сучасних виробничих лініях етикетки можуть друкувати безпосередньо під час виготовлення продукції. У новітніх системах друк інтегрований у виробництво. Тобто інформацію наносять одразу на скло чи упаковку. Якщо ж лінії старіші — етикетки друкують окремо, після чого роботизовані системи наклеюють їх на продукцію. Усе, що наноситься або приклеюється на поверхню, — це поліграфія, — розповідає Михайло Верхола.
Від аналогових технологій до цифрових
Сучасна поліграфія значно трансформувалася. Великі тиражі газет відійшли в минуле, як і громіздкі друкарські машини. Сьогодні замість них використовують компактні чотирифарбові машини, де кожна секція відповідає за окремий колір. Завдяки комп’ютерним технологіям зображення розділяється на кольори автоматично, а процес друку став точнішим і безпечнішим.
— Можна сказати, що традиційна поліграфія вже відходить і на її місце приходить щось принципово нове?
— Раніше це була аналогова поліграфія, коли фарба накладалася на фарбу. Сьогодні ж змінились і технології, і способи виготовлення друкарських форм. Значною мірою відійшли в минуле й шкідливі хімічні процеси, — зазначає завідувач кафедри.
Втім класична поліграфія не зникла. Вона незамінна там, де йдеться про великі тиражі.
— Якщо потрібно надрукувати книжки обсягом 300–400 сторінок чи великі наклади журналів або шпалер, цифрові технології не завжди можуть це замінити. Тут класична поліграфія має перевагу, — додає Михайло Верхола.
Практика як основа навчання
Сучасна освіта у сфері поліграфії також змінюється. Основний акцент роблять на практичному досвіді студентів.
— Яким є сучасне навчання у сфері поліграфії?
— Ми прагнемо, щоб студенти не лише знали теорію, а й могли застосувати її на практиці. Наприклад, у нас був цікавий кейс: львівська художниця звернулася з проханням оцифрувати її ікони, щоб створити власний мерч. Разом зі студентами ми дослідили різні технології друку й допомогли обрати оптимальний варіант. Це реальний досвід, який поєднує навчання і практику, — каже викладач.
До освітнього процесу також активно залучають підприємців і фахівців галузі, які діляться власним досвідом.
Про практичний бік поліграфії розповів Юрій Петрів — старший викладач кафедри комп’ютерних технологій у видавничо-поліграфічних процесах ІПМТ:
— Ми перебуваємо в лабораторії цифрових адитивних технологій друку. Класична поліграфія — дорожня розмітка, вказівні знаки, весь одяг, який ми носимо, — також задруковується. Є така технологія, як термотрансферний друк, яким це й виконують.
За його словами, студенти мають можливість не лише почути про технології, а й побачити їх у дії.
Процес друку на тканині має свої технологічні особливості.
— Щоб надрукувати зображення на тканині, потрібні чотири кольори — через їх синтез. Для цього використовують термотрансферний термопрес. Оскільки тканини різні, поверхню потрібно активувати — розігріти, щоб принт добре тримався і проник у матеріал, — пояснює викладач.
Освіта, ресурси і роль штучного інтелекту
Відповідаючи на запитання про складність впровадження нових освітніх програм у сучасних українських реаліях, Михайло Верхола наголошує: усе починається з чіткої мети.
— Спочатку треба зрозуміти, яке завдання ми ставимо, адже ніхто на словах кошти виділяти не буде. Важливо довести важливість своєї діяльності для когось, під конкретне завдання. Тоді, думаю, під це будуть ресурси, — каже він.
Водночас поліграфія активно інтегрує новітні технології, зокрема штучний інтелект.
— Штучним інтелектом зараз користуються всі — і ми також. У нас є розроблені симулятори фарбодрукарських систем, де можна проводити різноманітні дослідження. ШІ можна підключати, щоб людина не витрачала часу на ручну зміну даних, адже моделювання інколи триває тижнями. Для аналізу даних його теж доцільно використовувати — щоб швидше їх систематизувати. Зрештою, ми можемо застосовувати його і в таких напрямах, як машинний зір, — пояснює Михайло Верхола.
— Які навички повинні мати студенти, щоб навчатися на вашій спеціальності?
— Крім бажання та шкільної підготовки — нічого особливого. Студент має більш-менш знати математику і вміти нею користуватися. Математика — як мова, це доступ до інформації. Важливо розуміти формули, які ти пишеш, бо це інструмент для роботи. Частина інформації передається саме через математику. Але загалом сьогодні багато чого можна знайти через інтернет. Головне — бажання й азарт. Тоді людина може досягти всього, — зазначає Михайло Верхола.
Натомість Юрій Петрів наголошує на впливі середовища та виховання:
— Дуже багато залежить від сім’ї. У мене є малий син, і він любить конструювати з Lego. Я як педагог уже бачу, як і куди його можна спрямовувати. Так само і в інших сім’ях: якщо, наприклад, є художники — дитина починає малювати, і батьки підтримують цей напрям. Важлива роль і педагогів у школах чи коледжах: якщо вони допомогли людині розкритися та побачили її схильності, то можуть дати той перший поштовх.
