Студенти груп ПВ-41,42,43 разом із професоркою кафедри адміністративного та інформаційного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Наталією Кантор та студенти групи ПВ-302 разом із доценткою кафедри АІП Марією Сливкою здійснили навчально-пізнавальний візит до Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Експозиція музею, розташована в будівлі колишньої слідчої в’язниці, дала можливість майбутнім правникам безпосередньо ознайомитися з документальними свідченнями діяльності каральних органів різних окупаційних режимів. Архівні матеріали, особисті історії в’язнів, реконструйовані інтер’єри камер сприяли глибшому осмисленню механізмів політичних репресій та їхнього правового оформлення в умовах тоталітарних держав.
Особливу увагу під час відвідин було приділено проблематиці тяглості українських правничих традицій. Історичний досвід засвідчує, що право може функціонувати як гарантія захисту прав і свобод людини, проте в умовах недемократичних режимів воно здатне трансформуватися в інструмент легітимації насильства та обмеження фундаментальних прав. Усвідомлення цієї подвійності є надзвичайно важливим для формування професійної правосвідомості майбутніх юристів.
Для студентів це була можливість провести паралелі між минулим і сучасністю. Українська правнича традиція формувалася в непростих умовах – через боротьбу, переслідування та прагнення до справедливості. Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право на свободу й демократичний розвиток, знання власної історії стає не просто академічною вимогою, а моральним обов’язком.
Візит до музею став нагодою для рефлексії щодо ролі правника в суспільстві, значення принципу верховенства права, незалежності судової влади й персональної відповідальності представників юридичної професії. Історичний контекст дає змогу глибше зрозуміти сучасні виклики у сфері прав людини та державотворення.
Пам’ять про жертв політичних репресій слугує не лише формою історичної справедливості, а й нормативно-ціннісною основою розбудови правової держави. Усвідомлення наслідків зловживання владою та інструменталізації права в умовах тоталітарних режимів утверджує суспільну відданість принципам законності, прав людини і верховенства права.
У цьому контексті доречним є афоризм Fiat iustitia, ruat caelum – нехай здійсниться правосуддя, навіть якщо впаде небо. Саме послідовне утвердження справедливості й невідворотності відповідальності становить підґрунтя довіри до права і формує здатність суспільства будувати демократичну правову систему на засадах гідності та свободи людини.
