Друге місце серед найсильніших фахівців із кібербезпеки — результат, за яким стоять сотні годин підготовки та навчання. Студент ІКТА Ігор Симак гучно заявив про себе на міжнародних змаганнях у Молдові, продемонструвавши не лише глибокі технічні знання, а й стратегічне мислення в умовах реальних кіберзагроз.
— Чому ви обрали для вступу саме Львівську політехніку?
— Для мене Львівська політехніка завжди асоціювалася з якісною технічною освітою та сильною репутацією, особливо у сфері ІТ. До того ж спрацювала порада друзів: багато моїх знайомих уже навчалися на кафедрі безпеки інформаційних технологій і радили вступати саме сюди. Я бачив їхній прогрес, чув про реальні кейси, які вони розбирають на парах, і це стало вирішальним аргументом — довіритися відгукам людей, які вже пройшли цей шлях.
Галузь кібербезпеки мені подобається своєю динамікою: тут завжди виникають нові виклики, і ти мусиш постійно вчитися, щоб не втрачати професійної актуальності. Це не та професія, де можна вивчити один підручник і працювати за ним десять років. Тут технології змінюються миттєво, і за ними потрібно встигати. Це робота, яка завжди буде цікавою.
— Які у вас враження від навчання на кафедрі безпеки інформаційних технологій?
— Найбільше імпонує те, що серед викладачів є багато практиків. Це люди, які не просто читають теорію з підручників, а показують, як технології працюють у реальному житті, та допомагають студентам зростати професійно. Також хочу відзначити потужне студентське ком’юніті й ініціативність кафедри: можливість брати участь у змаганнях, хакатонах та CTF ініціюють саме викладачі, що дуже мотивує. Ти потрапляєш у середовище однодумців, де кожен прагне розвитку. Ми часто обмінюємося досвідом, разом розбираємо складні завдання, і це пришвидшує навчання в рази. Відчувається, що кафедра зацікавлена не просто у видачі дипломів, а у підготовці сильних спеціалістів.
— Наскільки програма навчання встигає за реальними змінами у сфері кібербезпеки? Чи відчуваєте ви підтримку кафедри в оновленні знань?
— Кібербезпека — це сфера, яка змінюється щодня, адже зловмисники постійно вигадують нові вектори атак. Тому жодна університетська програма у світі не може встигати за нею на сто відсотків, і це нормально. Університет дає фундаментальні знання, без яких неможливо рухатися далі, але щоб стати експертом і справжнім професіоналом, потрібно багато працювати самостійно. Я б сказав так: Політехніка вказує правильний вектор і закладає міцний фундамент, а от поглиблювати експертизу й трансформувати ці знання у практичний досвід — це вже особиста відповідальність. Вища освіта вчить мислити системно, розуміти архітектуру процесів, а конкретні інструменти ми вже опановуємо у процесі роботи. Водночас кафедра чудово це розуміє й підтримує наш розвиток через позанавчальні активності, залучення до змагань і реальних проєктів. Це саме той зв’язок між теорією і практикою, який потрібен для ефективного навчання.
— Звідки ви дізналися про міжнародні змагання з кібербезпеки в Молдові та чи ставили перед собою мету потрапити до трійки найкращих?
— Ініціатива належала нашому викладачеві Роману Банаху. Ми вже неодноразово працювали разом у подібних форматах, тож це було не просто повідомлення про конкурс, а цілеспрямоване формування команди, в успіх якої ми вірили. Ми їхали з чітким наміром боротися за призові місця. Будучи єдиною командою з України, ми відчували особливу відповідальність: хотілося гідно представити державу та продемонструвати, на що здатні українські студенти. Ми дуже серйозно готувались і навіть в останній вечір перед стартом влаштували інтенсивну сесію — ділились інструментами, розбирали техніки, синхронізували дії. Це дало результат. Ця командна робота й стала ключем до успіху.
— Який досвід, здобутий під час змагань, ви вважаєте найвагомішим внеском у свій професійний «багаж»?
— Це комплексний досвід. З технічного погляду змагання дали змогу відшліфувати навички в класичних для нас категоріях, як-от криптографія, реверс-інжиніринг і веббезпека. Працювати над складними завданнями в умовах обмеженого часу — це завжди чудовий тренінг для реальної роботи. Завдання були побудовані так, що потребували нестандартного мислення та виходу за межі шаблонів. Окремим викликом стала категорія 3D та VR. Ми вперше зіткнулися з таким форматом на CTF, і це стало крутим тестом на адаптивність: здатність швидко розібратися з абсолютно новою технологією «тут і зараз» — надважлива навичка для будь-якого фахівця. І, звісно, не можу не згадати про нетворкінг. Спілкування з учасниками з інших країн, обмін досвідом та інструментами, можливість побачити різні підходи до вирішення завдань — це те, що реально розширює професійний світогляд і є не менш цінним, ніж технічні перемоги.
— Які знання чи навички з університетської програми стали ключовими в досягненні успіху?
— Безперечно, знадобилися базові знання: глибоке розуміння Linux, мережевих технологій, криптографії та загальної безпеки систем. Окремо хочу виділити навички програмування — написання скриптів для автоматизації було критично важливим для ефективної роботи з великими обсягами інформації. І, звичайно, системний підхід до вирішення завдань. Політехніка навчила нас, що відсутність готового рішення — не глухий кут, а початок дослідження. Вміння швидко знайти потрібну інформацію та адаптувати її під свої потреби — це той самий research skill, завдяки якому впевнено почуваєшся навіть у стресових умовах змагань.
— Чим ви цікавитеся крім навчання?
— Кібербезпека для мене виходить далеко за межі аудиторій, адже я вже не перший рік працюю на позиції Penetration Tester. Моє завдання — знаходити слабкі місця в системах до того, як це зроблять реальні хакери. Але для балансу завжди важливо змінювати вид діяльності. Справжнім джерелом енергії для мене є подорожі, особливо українськими Карпатами. Ми з друзями регулярно підкорюємо нові вершини — це найкращий спосіб перезавантажитися. Звідси з’явилося ще одне захоплення — фотографія: я стараюся фіксувати ці пейзажі та моменти на камеру. Також важливе місце посідає спорт. Я захоплююся бігом і беру участь не лише в інтелектуальних змаганнях типу CTF, а й у спортивних забігах із перешкодами. Це допомагає тримати себе в тонусі та загартовує характер.
— Яку пораду ви дали б студентам, які тільки починають шлях у кібербезпеці?
— Моя головна порада — будьте проактивні. Не сподівайтеся, що вас усього навчать, а здобувайте навички самі — через змагання, хакатони та власні проєкти. Часто здається, що теорія нудна, та саме вона рятує в найскладніших ситуаціях, коли готові інструменти не працюють. Також пам’ятайте про баланс hard і soft skills: крутий спеціаліст — не тільки той, хто вміє ламати системи, а й той, хто вміє працювати в команді. Не бійтеся запитувати й не лінуйтеся ділитися тим, що вивчили самі. Звісно, англійська — це мова міжнародної кібербезпеки, без неї буде дуже важко. І головне — розвивайтеся, практикуйтесь і допомагайте будувати сильне Cyber Community в Україні.
