Сергій Матрохін, студент третього курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій і каратист, який виступає у стилі кіокушинкай, розповів про свій шлях у спорті та про поєднання регулярних тренувань із навчанням у Львівській політехніці. Також Сергій поділився, що мотивує його далі займатися карате і які його професійні цілі в майбутньому.
— У якому віці ви почали займатися карате і як обрали цей спорт?
— Я почав займатися карате в першому класі, у шість років. Обрав цей вид спорту, бо він мене зацікавив, і на той момент це був єдиний бойовий спорт поруч, де я міг тренуватися.
— Як би ви пояснили різницю між звичайним карате і кіокушинкай карате?
— Насправді є багато видів карате, і всі вони різняться. Якщо говорити про класичне карате, то кіокушинкай відрізняється тим, що це фулконтактний стиль, тобто більш жорсткий і контактний у поєдинках.
— Яку спеціальність ви опановуєте і чому обрали її?
— Я навчаюся на третьому курсі за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Обрав її, бо хотів вивчати щось пов’язане з ІТ, і під час перегляду спеціальностей саме ця мені сподобалася найбільше.
— Чому обрали Львівську політехніку для вступу?
— Тому що Львівська політехніка — доволі популярний університет і один із найсильніших в Україні. Це стало для мене вирішальним фактором.
— Як часто ви тренуєтесь і як довго тривають тренування? Де саме тренуєтеся зараз?
— У середньому маю три тренування на тиждень по дві години. Під час підготовки до змагань їх може бути чотири-п’ять. Зараз тренуюсь у клубі СК «Канку» у Львові під керівництвом Тараса Гаврильця.
— Чи важко поєднувати спорт із навчанням?
— Так, поєднувати доволі складно, особливо під час підготовки до змагань або сесії. Через збори та старти інколи доводиться пропускати заняття і потім надолужувати матеріал.
— Як ви відпочиваєте і що допомагає відновлювати ресурс?
— Відпочинок у мене досить звичайний: зустрічаюся з друзями, граю у відеоігри або просто відпочиваю вдома. Також для відновлення важливі сон і збалансоване харчування.
— Що робите у вільний час? Можливо, маєте якісь хобі?
— У вільний час я граю в комп’ютерні ігри, волейбол і катаюся на велосипеді. Також можу просто гуляти або проводити час із друзями.
— Чи працюєте зараз?
— Так, я працюю тренером з карате і передаю свій досвід молодшим спортсменам.
— Що вам найбільше подобається в роботі тренера?
— Найбільше подобається бачити прогрес своїх спортсменів і їхнє бажання розвиватись у карате.
— Як ви налаштовуєтеся перед змаганнями? Чи хвилюєтесь або, може, маєте якісь ритуали?
— Хвилювання завжди є, але я намагаюся не звертати на нього увагу. Якихось ритуалів не маю — головне добре виспатись і нормально поснідати перед стартом.
— Які змагання вам найбільше запам’ятались і чому?
— Найбільше запам’ятались усі чемпіонати Європи, в яких я брав участь. Хоча мені вдалося посісти лише одне третє місце, кожні змагання були сповнені нових емоцій і ставали цінним досвідом.
— Чи був момент, коли хотілося кинути карате? Що мотивувало тренуватися далі?
— Так, приблизно у 10 років було таке бажання, бо хотілося більше часу проводити з друзями, а не тренуватись. Але з часом я зрозумів, що займаюся цим для себе, щоб мати задоволення, тому далі тренуюся.
— Які у вас професійні цілі у спорті?
— Зараз моя головна ціль, як і в більшості спортсменів, — здобути золото на чемпіонаті Європи.
