На кафедрі соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук провели панельну дискусію «210 років традицій і трансформацій: голоси випускників». На заході були присутні студенти та викладачі, які, як зазначив завідувач кафедри Олександр Марковець, є представниками «різних років і жанрів» навчання, а саме:
- Олександр Морушко — доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук, начальник відділу моніторингу та оперативного планування навчального процесу, випускник 1990 року;
- Юрій Сєров — доцент кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук, випускник 2003 року;
- Марія Сокіл — доцентка кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук, випускниця 2005 року;
- Святослав Іваньо — доктор філософії, асистент кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Інституту гуманітарних та соціальних наук, випускник 2019 і 2024 років;
- Руслана Кушнірик — докторка філософії, асистентка кафедри соціальних комунікацій та інформаційної діяльності Інституту гуманітарних та соціальних наук, випускниця 2018 і 2024 років.
На заході панувала дружня атмосфера. Викладачам ставили запитання, які стосувалися їхньої академічної діяльності в стінах нашого університету. У першій половині заходу запитання, підготовлені заздалегідь, озвучував Олександр Марковець, а в другій кожен студент, який хотів запитати щось у будь-кого з присутніх викладачів, мав таку нагоду.
За словами завідувача кафедри, дискусія частково мала експериментальний характер, адже запитання, які він озвучував, були підготовлені за допомогою генеративного ШІ:
— Ми як кафедра у своїй роботі зараз активно використовуємо різні інтелектуальні агенти. Звичайно ж, у нас був оргкомітет, який думав над тим, як це зробити так, аби було комфортно для всіх. Але ми все ж скористалися послугами ChatGPT: вказали йому певний промпт і кого ми плануємо брати з викладачів. Після цього він згенерував для нас ті запитання. Ми їх відсортували, модифікували і з п’ятнадцяти запитань вибрали п’ять, які нам більше сподобалися.
Олександр Марковець зізнається, що колектив кафедри заохочує студентів послуговуватися генеративним штучним інтелектом, адже той же ChatGPT може знайти інформацію значно швидше за студента, проте останній своєю чергою мусить її ретельно перевірити.
— Це може навіть забрати більше часу, ніж якби він сам її шукав. Усі мої студенти й викладачі знають, що ChatGPT генерує інформацію таку, яку хоче замовник. А наше завдання (як замовників) — створити допоміжний промпт або продовження промптів таким, щоб перевірити достовірність цієї інформації та сформувати з отриманого результату те, що нам потрібно.
Як «правильно» використовувати генеративний ШІ?
Завідувач кафедри насамперед закликав не довіряти ChatGPT:
— Отримавши відповідь від чата, її треба аналізувати значно більше, ніж якби ти отримав її після пошукового запиту. ШІ допомагає розширювати свою думку і спрямовує тебе у правильне русло твоєї професії.
Про важливість взаємодії
ІГСН, хоч і спрямований на вивчення гуманітарних наук, усе ж є частиною технічного університету.
— Особливість спільноти Політехніки в тому, що всі інститути між собою комунікують. Всюди можна доєднати свою інформаційну технічну складову. І тому ми спокійно можемо знайти собі місце в технічному університеті. Це досить добре помітно на прикладі вибіркових дисциплін. Я маю вибіркову дисципліну, і до мене приходять студенти різних спеціальностей. У випадку, коли в нас поєднуються групи айтівців, які вміють робити щось дуже круте, але не можуть про це розказати, і гуманітарії, які більше вміють спілкуватися, взаємодія цих двох напрямів може відкрити їм можливості подальшого, кращого розвитку й успіху в їхній справі. Той самий айтівець зможе розказати своїм потенційним замовникам, що саме він робить під час програмування. А гуманітарій подивиться на ту програму і скаже: «От бачиш, у тебе букви зелені на жовтому фоні». Є букви, і в буквах є зміст. Знаєте, воно підходить одне одному. Отакі нюанси, оця синергія, яка має відбуватися, дуже важлива для Політехніки.
Жодна гуманітарна спеціальність тут не загубиться, якщо є правильне ставлення викладачів до своєї роботи та освіти, якщо є бачення студентів, що вони політехніки, а не просто гуманітарії. Той, хто прийшов вчитися в Політехніку, стає політехніком, і неважливо, чи він історик, чи правник, чи журналіст. Я гадаю, що саме в цьому наша перевага — у великому виборі спеціальностей в університеті, — наголосив Олександр Марковець.
Якими мають бути стосунки «викладач — студент»?
Комунікація між студентами й викладачами під час дискусії була справді теплою, невимушеною та дружньою. Як зауважив Олександр Вікторович, взаємодія між студентами і працівниками є фішкою їхнього інституту:
— Наші викладачі відкриті до студентів. Звичайно, має бути певна відстань у зв’язку зі студентами. Неважливо, чи це буде п’ятниця, чи вихідний, чи ще щось, є навчальний процес, і заразом може бути якась інша неформальна співпраця. Частина наших випускників стають досить перспективними й потужними гравцями на ринку інтернет-комунікації — чи це СММ, чи розробка сайтів, чи піар. І тому часом може бути так, що нам доведеться скористатися їхніми послугами або піти до них на роботу, або працювати разом над проєктом. Тому та співпраця має бути завжди. А чи має вона переходити якісь формальні межі? Скажімо так: викладач завжди має бути прикладом для студента, а студент, навіть коли стає випускником, думаю, має зберігати повагу до викладача.
