16 березня Інститут гуманітарних та соціальних наук небанальними словами й з великою повагою вшанував пам’ять своїх випускників — Віталія Чернецького, Антона Калиняка та Віталія Нікітчука, які загинули на війні. На їхню честь встановили меморіальні таблиці, які можна оглянути на другому поверсі 4-го навчального корпусу Львівської політехніки.
Того дня зібралося дуже багато студентів інституту. Дехто з них долучився до події, підготувавши власні вірші. Вони присвятили їх трьом Героям, яких уже не побачать, проте тепер завжди відчуватимуть поруч у рідному корпусі.
Студентський капелан отець Ігор Хомічак звернувся до студентів із закликом якнайкраще використати короткий період навчання в університеті, зазначивши:
— Ви навчаєтеся в Інституті гуманітарних наук, де в центрі стоїть людина, служіння їй і суспільству. Ви маєте з кого брати приклад жертовного служіння і не можете їх підвести.
Кожен, хто виступав на заході, наголошував, що меморіальні таблиці — це вияв нашої вдячності та глибокої поваги до тих, хто віддав життя за Україну. Адже найбільше, що ми можемо зробити для захисників, — це пам’ятати їх.
— Ми сьогодні зібралися біля стіни пам’яті не просто для того, щоб відкрити ще один пам’ятний знак, а щоб продемонструвати нашу вдячність і нашу пам’ять. Це єдине, що ми можемо сьогодні віддати нашим полеглим захисникам, — наголосила директорка Інституту гуманітарних та соціальних наук Зоряна Куньч.
Вона також закликала зробити це місце місцем сили, де кожен зможе поставити собі запитання, чи живе гідно — так, щоб своєю працею та вчинками віддячити Героям.
Серед присутніх були й ті, хто пройшов через страшні воєнні випробування, бачив жахіття війни та знає ціну кожного дня, вибореного для нашої держави.
Про важливість пам’яті про українських захисників висловився й учасник російсько-української війни Нестор Рибчинський:
— Пам’ять є дуже важливим елементом, і те, що цей інститут пам’ятає своїх Героїв, — це найвищий рівень вдячності.
— Вони зробили, мабуть, найважливіший вибір у своєму житті — вибір честі захищати свою державу, — зазначив учасник російсько-української війни лейтенант Орест Лильо.
Він також зауважив, що найпростіше — звикнути, а найважче — пам’ятати, і закликав не забувати про жертовність наших захисників.
Щоб ми більше не знали такого болю, маємо пам’ятати, хто наш ворог, і розуміти, яку ціну платить Україна за свою свободу.
— Головне, щоб ця жертва не була марною, щоб ці хлопці не загинули просто так, — наголосив учасник бойових дій, ветеран російсько-української війни сержант Роман Кузьмин.
Наприкінці заходу студенти виконали безсмертний твір «Реве та стогне Дніпр широкий».
