У Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася зустріч студентів і викладачів із заступником директора НАБУ з питань цифрового розвитку та цифрових трансформацій Романом Осипчуком. У заході також взяли участь ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська, проректор Микола Логойда, проректорка Ірина Хомишин та директор Львівського територіального управління НАБУ Тарас Лопушанський. У межах події відбулося підписання меморандуму про співпрацю між Національним університетом «Львівська політехніка» та Національним антикорупційним бюро України.
— Я вдячна колегам за те, що ми підписами меморандум про співпрацю. Дуже важливо, щоб це був не тільки «папір», а справжня робота, залучення студентів і працівників Політехніки для того, щоб наша країна будувалася все кращою та кращою. Від кожного з нас залежить, чи буде в Україні корупція, чи ні, — наголосила Наталія Шаховська.
Про корупцію без міфів
На початку зустрічі Роман Осипчук запропонував аудиторії невеликий експеримент, який показав різницю між сприйняттям проблеми корупції і реальністю. Він попросив підняти руки тих, хто вважає, що в кожному державному органі України є корупція, і багато слухачів підняли руку. Проте коли він запитав, хто безпосередньо стикався з проявами корупції у своєму житті — під час отримання паспорта, оформлення спадщини, одруження тощо — руку підняли лише троє.
У такий спосіб Роман Осипчук прагнув показати різницю між особистим досвідом і суспільним уявленням про корупцію. Багато людей, не маючи прямого контакту з корупційними проявами, все одно переконані, що корупція є всюди. Таке уявлення формується під впливом новин, розмов і гучних скандалів.
Ключові теми дискусії: відповідальність і роль молоді
Після експерименту розмова перейшла до ширшого обговорення причин і наслідків корупції в Україні. Роман Осипчук наголосив, що корупцію не можна зводити лише до окремих злочинів чи прізвищ у кримінальних справах — йдеться про системне явище, яке виникає там, де поєднуються монополія на ухвалення рішень, відсутність прозорих процедур і безкарність. За його словами, корупція насамперед є соціальною проблемою, що формується через толерантність до порушень і виправдання на кшталт «так заведено» або «інакше не вирішиш».
— Неможливо посадити всіх корупціонерів. Дуже часто критики Національного антикорупційного бюро кажуть: «Ви вже існуєте 10 років, на вас витрачено стільки-то коштів, а корупції в країні менше не стало». Але якби в місто приїхала банда, яка грабує, її можна спіймати, посадити — і грабежів більше не буде. Проте з корупцією це не працює, адже вона має соціальну природу. Якщо ми затримали людину, яка «вирішувала питання», але всі правила залишилися незмінними, то на її місце просто прийде інша людина, яка буде робити те саме. Тому для боротьби з корупцією неможливо використовувати лише кримінальні інструменти. Це ремонт усієї системи, — пояснив Роман Осипчук.
Крім того, учасники зустрічі говорили про важливість доброчесності як базової цінності для державної служби та освіти, а також про те, чому антикорупційні органи мають бути незалежними й публічними у своїй роботі. Окремо зупинилися на ролі цифрових інструментів у зменшенні корупційних ризиків — автоматизації процесів, мінімізації людського фактора та відкритості даних. Не оминули й тему війни, акцентувавши, що в умовах воєнного часу корупція має особливо руйнівні наслідки, адже йдеться не лише про втрату коштів, а й про людські життя та довіру суспільства до держави.
Діалог зі студентами та відкриті запитання
Після основної частини зустрічі учасники перейшли до формату відкритого діалогу. Аудиторія активно ставила запитання щодо роботи антикорупційних органів та академічної доброчесності. Окремо обговорювали питання антикорупційного виховання, наголошуючи, що просвітницьку роботу варто починати ще зі школи, формуючи в дітей розуміння наслідків корупції та нетерпимість до неї.
Були й запитання, які стосувалися міжнародного досвіду боротьби з корупцією, довіри суспільства до антикорупційних інституцій і того, як змінюється сприйняття корупції в Україні з роками. Під час зустрічі також порушували тему резонансних антикорупційних розслідувань, ролі громадського контролю та тиску на антикорупційні органи. Наголошено, що довіра суспільства формується не через відсутність скандалів, а через відкритість, публічність і неможливість «замовчати» корупційні справи.
Найактивніших студентів, які долучилися до дискусії та ставили змістовні запитання, організатори відзначили символічними подарунками — брендованими блокнотами.
Молодь як рушій змін
Завершуючи зустріч, Роман Осипчук підкреслив роль молоді у формуванні майбутнього країни. Він розповів про можливості проходження практики студентами Львівської політехніки в антикорупційних інституціях і наголосив, що зміни починаються з особистого вибору кожного.
