Мистецтво в Україні набуває нових форм і посилів. Це доводять наші митці, які в реальному часі війни творять дива. Йдеться про інклюзивне мистецтво, яке продемонстрував митець і педагог Ігор Голуб — старший викладач кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури та дизайну. Його проєкт «ДЕЯКІ КВІТИ» був представлений 16–19 квітня у Zenyk Art Gallery — одній із найпрестижніших артгалерей України.
Ігор Голуб в освіті вже 13 років, а його основна робота — у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Там створено умови й можливості для молоді з особливими освітніми потребами та людей з інвалідністю. Вони мають змогу опановувати робітничі професії різного спрямування на художньому або будівельному відділенні, а також здобути фахову передвищу освіту за спеціальністю «Дизайн», де педагог очолює циклову комісію. Тож він буквально взаємодіє з цими людьми.
— Ці діти мають право на освіту, — стверджує Ігор Голуб. — Звісно, деякі професії мають вимоги — на яку професію дитина може піти, а на яку ні. Проте професійно-технічну освіту вони можуть здобути в нашому коледжі.
Проєкт «ДЕЯКІ КВІТИ / SOME FLOWERS», який нещодавно був представлений у галереї ZAG, є вже другим грантовим проєктом, реалізованим за підтримки Українського культурного фонду.
— Перший мій проєкт був у 2023 році й називався «HOLUB ART HUB». Я подався на програму стипендії від УКФ, — розповідає педагог.
Війна внесла свої корективи в його життя. Він зрозумів, що хоче бути корисним у цей час, тож виникла ідея створити соціально-інклюзивний проєкт, але з культурно-мистецьким змістом.
— До проєкту 2023 року були залучені діти з порушеннями слуху зі школи Марії Покрови у Львові на Личаківській. Іноді вони продовжують навчання в нашому коледжі. У мене одразу виникло розуміння, чим я можу бути корисним: як педагог — навчати, як людина з художньою освітою — передавати мистецтво.
Проєкт мав певну цільову аудиторію — молодь з порушеннями слуху. Також він був благодійним: усі роботи продали, а кошти передали до фонду «Повернись живим».
Уже другий проєкт мав певні зміни:
— З другим проєктом я вирішив продовжити ідею зі стипендією, але розширити коло учасників: люди з аутизмом, порушеннями слуху, порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема ті, хто пересувається на кріслах колісних. Саме з останніми ми працювали дистанційно.
У 2025 році ми не ставили умову благодійності. Проте картину — «Квіткова мозаїка», яка стала дизайном афіш виставки, — помітили й придбали, і ці кошти я повністю передав дівчині-студентці з порушенням слуху.
Особливість проєкту
Проєкт інклюзивного мистецтва Ігоря Голуба відрізняється від інших проєктів, і зрозуміло чим:
— Різниця принципова — у ньому беруть участь люди з інвалідністю. Це люди, які сприймають навколишній світ зовсім по-іншому, ніж ми, і по-різному між собою. Наприклад, якщо людина з порушенням слуху може намалювати технічно, якщо має хист, то людина з розладом аутистичного спектру технічно цього не зробить — вона все одно буде в якійсь своїй манері. Тому в цьому якраз і унікальність робіт кожної молодої людини, яка бере участь у проєкті.
Шлях проєкту до експозиції у престижній артстудії
— Після завершення проєкту в коледжі я проводив панельну дискусію та виставку творчих робіт, і вже за підсумками презентації проєкту Олег Паска — директор департаменту освіти і науки Львівської ОВА — зацікавився роботами й ініціював представити їх у галереї. Так і почалася комунікаційна робота з командою ZAG — зустріч із директоркою Христиною Береговською та куратором ZAG Studio Cтаніславом Васюрком. Zenyk Art Gallery — повністю інклюзивний і безбар’єрний галерейний простір, тож моя виставка їм імпонувала за змістом і сенсами.
На запитання, наскільки легко «засвітитися» в цьому масштабному артпросторі, викладач відповідає впевнено: потрібно мати ідею, чітко її донести й бути терплячим.
— Я можу запевнити, що організація в Zenyk Art Gallery чудова, І якщо ваша ідея має зміст — художній, соціальний, культурний, — то все вийде. До прикладу, моя ідея була в тому, щоб зробити виставку інклюзивного мистецтва — показати мистецтво людей з інвалідністю на рівні галереї. Це для мене було принципово.
Тож вони відкриті до комунікації, проте там є дуже великі черги на виставки. Потрапити можна, але запис — на рік уперед. Хоча, якщо пощастить, інколи з’являються «вікна», і процес можна пришвидшити.
Взаємодія з учасниками проєкту
Проєкт «ДЕЯКІ КВІТИ» базувався на заняттях, схожих на арттерапію.
— Взаємодія відбувалася через індивідуальні заняття з кожним учасником і відповідний підхід. Ми залучали психолога, перекладача-дактилолога, допомагали також мої студенти-волонтери. Дуже важливо у будь-якому проєкті планувати мінімальну команду помічників. Але ключовим залишався саме індивідуальний підхід — подолання психологічного бар’єра, розуміння кожної людини, створення комфортних умов. Тому цей процес є і психологічним, і арттерапевтичним, і художнім.
Викладач також відзначив хороше виховання батьками дітей з особливими потребами, спрямоване на те, щоб не обмежувати їх, а навпаки — давати можливість для творчого самовираження.
Митець розповідав про кожного учасника, адже пам’ятав усіх і їхні здобутки. Це і Надійка Стащишин, Оля Гатало-Чудик, Вікторія Ключковська, Діана Кузьо, Оля Драган, Любов Ганджа, Аліна Чубик і Володимир Олеськів. Серед них особливо запам’яталася дівчина з вродженою деформацією верхніх і нижніх кінцівок — Уляна Белей. Вона малює, тримаючи пензель ротом. Її роботи за формою належать до примітивізму, але є надзвичайно живими.
— Мені надсилають відео цієї дівчини — і без сліз дивитися неможливо. Але ти розумієш, наскільки людина прагне малювати, і це дуже унікально, — із захватом каже Ігор Голуб.
Вплив на учасників
Для Ігоря Голуба насамперед було важливо створити затишну й комфортну атмосферу. Сам процес малювання, його технічні моменти захоплюють і водночас стають важливою частиною переживання. Коли картина завершена, з’являється радість від результату. Це передусім емоції — позитивні, які допомагають абстрагуватися від не завжди привабливої реальності.
На запитання про те, що виявилось у проєкті для нього найважчим, він відповів:
— Щодо самої комунікації з людьми — усе було прекрасно, вони завжди були ініціативними. Іноді я розумів, що не можу присвятити цьому більше часу, ніж хотілося б, бо кожен проєкт має свій графік.
Стипендіальний проєкт — це коли ти, крім подання заявки й отримання коштів, маєш із кожним попрацювати, порахувати кількість учасників, організувати допомогу, а також закупити матеріали. Окремо — комунікація з фахівцями, зокрема з психологами й перекладачами. І паралельно з цим потрібно вести соцмережі, публікувати матеріали, залучати ЗМІ та сайти — це одна з умов проєкту.
Його день був таким: приїзд на роботу, підготовка матеріалів, заняття з учасниками, потім зйомка, а ввечері — монтаж, обробка фото, допис і публікація. Найскладніше — втримати цей процес у чіткому графіку, з дедлайнами, щоб усе було правильно реалізовано і зрозуміло під час майстер-класів. Щодо звітності, то проблем майже не виникало — Український культурний фонд має дуже зручний електронний кабінет, де все добре структуровано.
Оцінка розвитку інклюзивного мистецтва в Україні сьогодні
— Я думаю, що воно ще на початках, хоча зараз ми багато говоримо про безбар’єрність. До прикладу, в підручниках досі залишаються не зовсім коректні висловлення про людей із порушеннями — як викладач я це помічаю. Щодо самого інклюзивного мистецтва, то воно, на мою думку, ще не є достатньо поширеним.
Важливо знати й самих митців — людей з інвалідністю, має бути підтримка їхньої діяльності. Такий сегмент художників потрібно показувати, вивчати їхню унікальність. Звісно, має бути розуміння та сприйняття, мають переформатовуватися галереї, щоб там не казали: «Це не наш формат».
Я хочу подякувати Zenyk Art Gallery за таку ініціативність, численні публікації та підтримку виставки інклюзивного мистецтва.
Викладач своїм проєктом доводить, що ми, українці, здатні на якісний культурний продукт, зокрема інклюзивний. Європа не була для нього взірцем — це підтверджує той факт, що ми здатні творити самостійно, без інспірацій. Тепер саме час, щоб українська мова і наша творчість «засвітилися» ще сильніше.
