Моя співрозмовниця свого часу обрала навчання на кафедрі інформаційних технологій видавничої справи (ІТВС) Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій (ІКНІ). Після завершення вирішила працювати не лише за фахом, а й на рідній кафедрі.
Вибір: хотіла вчитися у Львові
На сьогодні Віталіна Сосніцька проводить зі студентами практичні й лабораторні заняття з дизайну інтерфейсів. Паралельно вона працює за фахом у компанії Viso на посаді UI/UX-дизайнерки. Її робота поєднує в собі проєктування користувацького досвіду та створення візуального стилю інтерфейсів. На практиці це означає, що спершу Віталіна ретельно продумує логіку взаємодії та створює чорнові прототипи, а вже потім перетворює їх на естетичні екрани. Вона до дрібниць прораховує кольори, шрифти, форми кнопок та динаміку анімацій. Дизайнерка фокусується на створенні не просто привабливого, а насамперед інтуїтивно зрозумілого та зручного продукту.
Віталіна проєктує інтерфейси для цифрових продуктів — від сайтів і мобільних застосунків до складних програм. Цей фах насправді набагато глибший, ніж здається, адже він тонко поєднує в собі точну аналітику, психологію поведінки користувачів і сучасний графічний дизайн.
— Чим був зумовлений вибір спеціальності «Видавництво і поліграфія» у Львівській політехніці?
— По-перше, я хотіла до Львова, адже мені це місто подобається не менше, ніж рідний Кам’янець-Подільський. Водночас не відкидала інших варіантів — наприклад, поїхати вчитися до Києва. По-друге, скільки себе пам’ятаю, мала бажання пов’язати своє життя з дизайном, попри те, що так глибоко не розуміла, чим саме він мені подобається. Я просто шукала себе: в молодших класах вчилася в художній школі, потім ходила на різні курси як дизайну, так і програмування. Намагалася знайти в тому якесь поєднання. До того ж мій батько працює відеомонтажером, а я завжди крутилася коло нього, цікавилася, що він робить. А коли натрапила на цю спеціальність у Політехніці, то вже розуміла, в який бік мені рухатися.
Віталіна розповідає, як в 11-му класі ознайомилася з предметами, які студенти бакалаврату вивчають на видавництві та поліграфії. Це лише посилило бажання сумлінного підготуватися, щоб вступити на омріяну спеціальність. До того ж на той час уже вміла працювати з фотошопом та ілюстратором. Тепер згадує, що навчання було цікавим, попри те, що припало на ковідні часи. Загалом у Політехніці її очікування справдилися.
— На другому-третьому курсах я особливо зацікавилася вивченням дизайну інтерфейсів. Цей предмет у нас викладав Микола Логойда — читав лекції і проводив лабораторні. Дуже захопливо все пояснював. У нього надзвичайно цікава методика. Ми часто працювали в командах. На той час я вже максимально захопилася самою ідеєю і розумінням, що таке UI/UX. Напевно, тоді ще на підсвідомому рівні я вже розуміла, що мені це потрібно, що працюватиму в цьому напрямі.
Цікаво вчитися за спеціальністю, яку постійно вдосконалюють
Закономірно, що після бакалаврату Віталіна без вагань обрала магістратуру того самого напряму. Зізнається, що ця спеціальність стала для неї цікавою ще й тому, що викладачі кафедри постійно її вдосконалюють, впроваджують нові підходи, додають потрібні дисципліни, скажімо ті, що пов’язані зі штучним інтелектом.
— Якою ви були студенткою?
— Досить тривожною, тому що хотіла все здобувати максимально. Такий маю підхід до всього. І він мені трішки шкодить, але намагаюся не робити все, умовно кажучи, по-перфекціоністськи. Однак я старалася все встигати, вирішувати всі проблеми. Звичайно, були предмети, які мені цікавіші, той самий UX-дизайн, а були не надто. І цікавому я присвячувала більше часу, ніж тим предметам, які вважала другорядними, адже хотіла здобути добру базу. Самостійно доучувала те, чого мені бракувало в межах програми. Але шкодую, що через дистанційне навчання — спочатку ковід, а потім війна почалася — я не мала типового студентського життя. І ми з одногрупниками, відповідно, не були такі згуртовані. Повноцінне студентське життя я відчула аж на четвертому курсі, коли ми нарешті ввійшли в аудиторії.
— Які базові знання потрібно мати, щоб обрати видавництво і поліграфію? Чим треба цікавитися, щоб зрозуміти, що це саме те, що зараз потрібно?
— На мою думку, не конче вникати в різні критерії, наприклад розуміти, що таке UX, а що UI. Це буде потім. Але треба цікавитися графічним дизайном, мати ентузіазм і бажання працювати в цьому напрямі. А вже під час навчання, коли стане зрозуміло, що більше до душі, розвиватися далі. Також раджу студентам не боятися виявляти ініціативу, запитувати викладачів про все, що цікавить, комунікувати.
«У роботі зі студентами бачу взаємну користь»
— А як ви знайшли свою роботу за фахом?
— Під час одного з хакатонів я познайомилася з рекрутерами фірми, де зараз працюю. Спочатку потрапила туди на практику. Тоді поцікавилася вакансіями. І так знайшла свою першу роботу. Це було майже рік тому, коли я вже завершувала навчання в магістратурі.
— А чим вам цікава робота зі студентами?
— Для мене і як для викладачки, і як для дизайнерки в цьому є взаємна користь. І там, і там мушу комунікувати, доносити свою думку, аргументувати її. Робота як зі студентами, так і з клієнтами вчить цього. Хоча, коли починала працювати зі студентами, мала побоювання, чи захочуть вони зі мною працювати, чи буде їм цікавий мій предмет, чи зможу доносити до них інформацію. Але насправді виявилося, що не все так страшно, як здавалося. Завдяки активності студентів усі мої страхи розвіялися, і мені сподобалося працювати з ними.
— Поширена думка, що теоретики часто відірвані від реальних вимог ринку. Чи справді викладач-практик апріорі викликає в студентів більше інтересу та довіри?
— Думаю, викладач-практик точно цікавіший. Студенти бачать, що ти ділишся з ними не сухими, відірваними від життя теоріями, а реаліями професії. Розповідаєш про реальні запити, які доводиться вирішувати, і казуси, що трапляються на проєктах. Завдяки цьому формується довіра. Пригадую себе в студентські роки: мені завжди хотілося спілкуватися саме з тими, хто міг на практиці пояснити базові речі. Тому зараз я чітко бачу цей взаємний інтерес: студентам цікаво зі мною, а мені з ними.
— Плануєте вступати до аспірантури?
— Наразі ні. Ще думаю про це. На найближчий навчальний рік точно залишу все, як є, без змін, а далі час покаже.
