Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

Публічна лекція Павела Хица (Республіка Польща) на тему захисту прав людини в ЄС

Oleksandr Levchenko — Thu, 09 Apr 2026 14:17:19 +0000

Публічна лекція Павела Хица (Республіка Польща) на тему захисту прав людини в ЄС Oleksandr Levchenko чт, 04/09/2026 - 17:17

14 квітня 2026 року в межах виконання проєкту «Глобальне відповідальне лідерство ЄС: зміна клімату, захист навколишнього середовища та гуманітарна допомога» (EU_LEAD) за підтримки програми Erasmus+ напряму Жан Моне відбудеться публічна лекція Павела Хица – доктора юридичних наук Інституту права та адміністрування Поморського університету в Слупську (Республіка Польща) – на тему «Захист прав людини в Європі».

Захід відбудеться в режимі онлайн на платформі Zoom.

Join Zoom Meeting
Meeting ID: 839 7220 5151
Passcode: 2023

Початок о 12:15.

Реєстраційна форма для участі в заході

Команда проєкту EU_LEAD запрошує на цікаву дискусію всіх охочих, хто цікавиться політиками ЄС та європейською інтеграцією України.

З докладнішою інформацією про EU_LEAD можна ознайомитися на сайті проєкту в межах Порталу Львівської політехніки.

Ректорка Львівської політехніки привітала зі святом Воскресіння Христового представників керівництва Університету

Oleksandr Levchenko — Thu, 09 Apr 2026 13:45:02 +0000

Ректорка Львівської політехніки привітала зі святом Воскресіння Христового представників керівництва Університету

9 квіт. 2026, 16:45

Oleksandr Levchenko чт, 04/09/2026 - 16:45

Наталія Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки

За багатолітньою доброю традицією у Великий четвер ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська привітала з прийдешнім світлим святом Воскресіння Христового проректорів, директорів інститутів, керівників окремих підрозділів та колишніх проректорів університету.

У цій особливій передвеликодній атмосфері, сповненій тиші, вдячності й надії, пролунали щирі слова побажань миру, душевного спокою, Божого благословення, добробуту та процвітання для кожної родини і всієї університетської спільноти.

Ректорка побажала, щоб світло Христового Воскресіння зміцнювало серця, дарувало віру, єдність і силу долати всі випробування, а Великдень приніс у домівки політехніків радість, тепло, любов!

Ректор

Проректор (напрям діяльності: інституційний розвиток)

Проректор (напрям діяльності: міжнародна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: навчально-методична робота)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Проректор (напрям діяльності: соціальні питання та управління інфраструктурою)

Пресцентр «Центр комунікацій»

Яке воно — навчання в Японії? Досвід студентки Політехніки за програмою подвійних дипломів

Oleksandr Levchenko — Thu, 09 Apr 2026 12:48:44 +0000

Яке воно — навчання в Японії? Досвід студентки Політехніки за програмою подвійних дипломів

9 квіт. 2026, 15:48

Oleksandr Levchenko чт, 04/09/2026 - 15:48

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

Програма подвійних дипломів у Львівській політехніці відкриває студентам можливість здобути одразу два повноцінні дипломи — український та іноземний. Вона дає змогу зануритися в інший освітній і культурний простір, зокрема відкрити для себе Японію — країну з фантастичним розвитком, особливим ритмом життя та несподіваними контрастами.

Нині за цією програмою в Японії перебуває студентка кафедри прикладної лінгвістики Катерина Кравець. Моя співрозмовниця з великим захопленням розповіла про життя та навчання в цій країні, попри те, що це вже не перший її досвід перебування там.

— Хоча це далеко не перший мій досвід життя в Японії і мене вже важко чимось по-справжньому здивувати, є певні речі, які досі впадають в око й викликають емоції, — ділиться вона.

Що вражає українців у Японії

Найперше, що вражає, — система освіти, яка суттєво відрізняється від української. Темп навчання там значно інтенсивніший і потребує постійної концентрації.

— Іспити відбуваються один за одним — так само, як предмети розташовані у звичайному розкладі. Буває, що за один день доводиться складати три-чотири іспити, — розповідає Катерина, підкреслюючи складність такого ритму.

Не менш вражає і культура поведінки. Катерина звертає увагу на дисципліну та порядок, які відчутні всюди, хаосу просто немає. Люди дисципліновані, ніхто ніде не штовхається, навпаки — усі шикуються в черги.

Окремо вона відзначає транспортну систему, яка працює бездоганно:

— Потяги курсують просто фантастично, прибуваючи секунда в секунду. Пасажири утворюють ідеально рівні черги задовго до прибуття потяга.

Впадає у вічі й чистота міста. За цим стоїть чітка система сортування відходів. За словами Катерини, сміття там ретельно сортують:

— Доходить до того, що на сміттєвих пакетах потрібно вказувати своє прізвище або номер квартири. Це робиться для того, щоб у разі помилки під час сортування відповідні служби могли знайти власника і звернутися до нього.

Щодо харчування, то воно теж має свої особливості. У Японії дуже дорогі овочі та фрукти — іноді ціни здаються просто космічними. Рис у раціоні у японців — не вигадка і не стереотип. Катерина розповідає, що його споживають постійно — він становить основу ледь не кожної страви.

Особливості побуту

Японія — це держава, розташована в зоні так званого Тихоокеанського вогняного кільця, де регулярно стаються землетруси й діють сотні вулканів. Саме тому повсякденне життя тут організоване з урахуванням безпеки та швидкої адаптації до можливих стихійних явищ.

Катерина зізнається, що один із найнесподіваніших побутових моментів пов’язаний саме з цими природними особливостями.

— Найбільше дивує і навіть трохи хвилює відсутність центрального опалення. Через ризик землетрусів тут немає звичних для нас батарей, тому всі приміщення обігрівають виключно кондиціонери, — розповідає вона.

Втім японці вже давно виробили власні способи боротьби з холодом.

— Наприклад, ті, у кого є ванна, часто приймають її просто для того, щоб добре зігрітися. А ще дуже виручає котацу, — пояснює вона.

Котацу — це традиційний стіл із підігрівом, накритий ковдрою, який стає рятівним у холодну пору.

Якщо ж відкинути цей нюанс, загалом умови проживання, за словами Катерини, цілком комфортні. Зараз вона мешкає в гуртожитку й відзначає високий рівень організації побуту.

Культура Японії

Культура споживання їжі в Японії стала для Катерини одним із найбільш незвичних відкриттів. Вона зауважує, що їжа практично не має смаку — усе дуже помірне. Звичний сніданок там доволі аскетичний:

— Натто, місо-суп, рис, обов’язково якийсь салат і трохи м’яса...

Спершу було важко звикнути до мінімуму солі, однак із часом це навіть стало подобатися.

Попри стриманість смаків, раціон різноманітний і здоровий. Катерина відзначає доступність продуктів. Вони якісні, а певні для нас екзотичні продукти в Японії значно дешевші, зокрема тофу — цього рослинного сиру їдять там дуже багато.

Окреме місце в раціоні посідають десерти.

— Я обожнюю мочі та дайфуку. Моїми фаворитами є дайфуку з бобами й полуницею, — ділиться вона.

Цікаво, що полуниця в Японії — зимова ягода і традиційний атрибут різдвяного столу.

Поза навчанням знайомство з культурою відбувається не менш активно. Значну роль відіграє університет, який організовує різні події та поїздки.

— Ми мали чудовий досвід: приміряли традиційні кімоно, — розповідає Катерина.

Вона часто відвідує храми й подорожує островом Кюсю, а також відкриває для себе великі міста — Токіо, Осаку, Наґою. Особливе враження на неї справило Кіото, де «найглибше відчувається вся стародавня культурна спадщина». У планах — поїздка до Саппоро, щоб побачити засніжену Японію.

Водночас найцінніший досвід дає живе спілкування.

— Японію неможливо просто вивчити в теорії. Її культуру потрібно відчути, — вважає Катерина, додаючи, що саме розмови з місцевими відкривають найбільше неочевидних деталей.

Ставлення до українців, за її словами, дуже тепле.

— За весь час перебування в цій країні я жодного разу не зіткнулася з якоюсь упередженістю чи негативом, — каже Катерина.

Навпаки, інтерес з боку місцевих — радше щира зацікавленість, а діти, як зауважує студентка, реагують «особливо мило». Загалом японці сприймають українців як «працьовитих, розумних і гарних», що залишає приємне враження від життя в цій країні.

Навчання, кар’єра та плани

Навчання в Японії суттєво розширило професійне бачення дівчини як майбутньої фахівчині з прикладної лінгвістики. Міцний фундамент знань з англійської мови та дисципліна, закладені ще на кафедрі Львівської політехніки, стали основою для її розвитку.

— Це той ґрунт, без якого мій подальший розвиток був би просто неможливим, — каже студентка.

Зараз її навчання поєднує лінгвістичні знання з менеджментом і практичними навичками ведення бізнесу. В університеті вона активно працює із сучасними інструментами аналізу: SWOT, реальні ситуації в компаніях, дослідження ринків і цільових аудиторій. Особливо цінними виявилися стажування в японських компаніях, які дали змогу побачити, як академічні знання застосовують у реальному корпоративному середовищі. За словами Катерини, саме таке поєднання допомагає сформувати чітке бачення майбутньої професійної ролі.

Щодо кар’єрних планів, то студентка зосереджена на сферах, де можна максимально поєднати лінгвістичний бекграунд із бізнес-процесами: продажі, маркетинг, менеджмент і логістика.

— Мій попередній практичний досвід, зокрема стажування у сфері маркетингу, переконав мене, що мені надзвичайно цікаво працювати з аналізом ринку, комунікацією з клієнтами та управлінням проєктами, — зазначає вона.

Водночас питання, чи залишитися працювати в Японії, чи повернутися в Україну, поки що залишається без відповіді. Нині Катерина повністю зосереджена на пошуку роботи та відборі в компаніях.

Навчання тут, за її словами, виявилося менш складним, ніж вона очікувала.

— Так, тут дуже щільний графік іспитів, вони відбуваються один за одним, але «відстрілюєшся» за тиждень — і все, ти вільна, — каже Катерина.

Основна робота відбувається самостійно, а на парах переважно подають матеріал. Треба лише мати самодисципліну та докладати зусиль, щоб усе засвоїти.

— Але загалом це неважко, — додає вона.

Завдяки такому поєднанню теорії й практики Катерина вже чітко уявляє, ким хоче бути після випуску: фахівцем, який працює на перетині комунікацій і бізнесу, допомагаючи компаніям розвиватися на міжнародних ринках.

ІКНІ

ПЛ

ЦМО

Пресцентр «Центр комунікацій»

Посилити спроможність громад у сфері управління відходами: в Університеті у рамках проєкту AGRI-BIOCIRCULAR-HUB відбулася конференція

Oleksandr Levchenko — Thu, 09 Apr 2026 09:18:00 +0000

Посилити спроможність громад у сфері управління відходами: в Університеті у рамках проєкту AGRI-BIOCIRCULAR-HUB відбулася конференція

9 квіт. 2026, 12:18

Oleksandr Levchenko чт, 04/09/2026 - 12:18

За матеріалами сайту Львівської обласної військової адміністрації

2 квітня 2026 року у Львові відбулась конференція «Розвиток системи управління відходами в територіальних громадах: місцеві плани, відновлення біовідходів та фінансові інструменти», організована департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації спільно з Національним університетом «Львівська політехніка» в рамках впровадження проєкту AGRI-BIOCIRCULAR-HUB.

Серед учасників – представники територіальних громад, комунальних підприємств та навчальних закладів, які зацікавлені у впровадженні сучасних підходів до управління відходами, зокрема проявляють практичний інтерес до розроблення місцевих планів управління відходами, впровадження ефективних рішень у сфері управління біовідходами та використання можливостей міжнародної підтримки.

Захід мав практичну спрямованість і був орієнтований на поглиблення знань учасників у сфері планування та організації систем управління відходами. Окремо розглядали питання підготовки місцевих планів, аналізу їх структури та ключових етапів реалізації, а також впровадженню сучасних підходів управління відходами.

Директор департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації Володимир Корда презентував основні напрями Регіонального плану управління відходами у Львівській області до 2034 року, акцентувавши увагу на ключових завданнях його реалізації.

Під час заходу розглянули основні аспекти розроблення місцевих планів управління відходами, зокрема структуру місцевого плану, види відходів, етапи розробки. Особливу увагу приділили питанням відновлення окремо зібраних біовідходів на муніципальному рівні та впровадженню підходів до управління сільськогосподарськими відходами як цінним ресурсом. Окрім того, учасників ознайомили з можливостями залучення європейських програм фінансування, що сприяють розвитку ефективних систем управління відходами у територіальних громадах.

Докладніше – на сайті Львівської обласної військової адміністрації.

ІСТР

ЕЗП

AGRI-BIOCIRCULAR-HUB

Випускниця університету Ольга Лісова: «Мені допомагає все, чого я навчилася в Політехніці»

Oleksandr Levchenko — Thu, 09 Apr 2026 06:05:33 +0000

Випускниця університету Ольга Лісова: «Мені допомагає все, чого я навчилася в Політехніці»

9 квіт. 2026, 09:05

Oleksandr Levchenko чт, 04/09/2026 - 09:05

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Ольга Лісова (Біщук) — військовослужбовиця, психологиня, ветеранка, громадська діячка. За першою освітою — реабілітолог. Але коли зрозуміла, що потребує знань з психології, то, зваживши на рекомендації друзів і знайомих, обрала навчання на магістратурі кафедри теоретичної та практичної психології Львівської політехніки.

Важливо працювати там, де цікаво

Так склалося, що Ольга, маючи фах реабілітолога, переважно працювала як психолог-консультант. А коли з’явилася нагода працевлаштуватися психологом обласного наркодиспансеру, то, попри чималий практичний досвід, курси та тренінги, без відповідної освіти її не прийняли б на цю роботу. Саме тоді, у 2016 році, у Львівській політехніці був перший набір на магістратуру з психології.

— Пам’ятаю вступні іспити, те, як я на співбесіді розповідала про свій досвід, здобутки, адже завжди була активною, багато волонтерила. Вступила на денну форму. Попри те, що водночас працювала й виховувала малу дитину, щодня ходила на пари. Нелегко було все це поєднувати, але рідні мене підтримували. Викладачі ставилися з розумінням, завжди йшли назустріч, дозволяли допрацювати, коли я чогось не встигала. Але мені все було цікаво. Вчилася добре.

— Що вам дала Львівська політехніка крім омріяного диплома?

— Добрі знання. Моя обізнаність у психології суттєво збагатилася, адже до того я орієнтувалася лише в певних її спрямуваннях: психології залежності, співзалежності та сімейній. А навчання в університеті дало мені не так статусність, як упевненість у собі, заглиблення. Це цілком інша база знань, ніж море курсів, які я проходила раніше. Університет дає набагато ширшу базу знань. Я почала твердіше стояти на ногах. До сьогодні мені допомагає все, чого я навчилася в Політехніці.

Після завершення навчання Ольга працювала психологом, а потім перейшла в іншу, більш журналістську сферу. Тепер знову повертається до психології. Зізнається, що після участі в бойових діях їй важко реалізувати себе в соціальній царині, знайти роботу, адже тепер інакше сприймає життя.

— Не можу змусити себе працювати там, де мені буде нецікаво. Як творчій людині мені складно мати чіткий робочий день від години до години. Це мене стискає й обмежує. Після повернення з фронту не хочеться витрачати цінний час на те, що не подобається і не дає ресурсу, вичавлює. Шукаю роботу до душі, а це нелегко.

Після повернення з фронту Ольга залишається в громадському активізмі. Це й не дивно. По-іншому вона вже не зможе.

Також вирішила використати свій досвід у психології й допомагати родинам військових, особливо дружинам. Розуміє, що, хоча цю ношу епізодично взяли на себе громадські організації, такі сім’ї потребують систематичної підтримки. Зрештою, на її думку, праця ветеранів може бути ефективнішою, адже це взаємодія «рівний — рівному».

Поведінка родин військових — болюча для неї тема:

— Розумію, що їм важко, але коли вони поводяться неправильно, це лише шкодить їхнім чоловікам і синам. Буває, дружина починає скаржитися, що їй зле. А він залишає поле бою, іде в СЗЧ, підриває гранату — і проблеми мають усі. Тому з дружинами треба працювати, бо вони — тил! Сім’я має правильно впливати на військового, адже від цього залежить, як він поводитиметься на полі бою.

З українською жінкою треба працювати. Вона часто пригнічена, працює на кількох роботах, бо все на її плечах, але навіть у цих непростих обставинах мусить поводитися гідно. Відстань часто змінює стосунки, і дружини безпідставно накручують себе.

Досить часто рідні навіть не знають, у якій частині служить військовий, і коли постає питання пошуку, не розуміють, куди їм звертатися. Тому розлучень серед родин військових стає більше. І з цим теж мають працювати психологи.

Пішла в ТРО, бо лише туди могла потрапити жінка

Моя співрозмовниця мала бажання піти ще в АТО. Однак тоді не могла залишити дев’ятирічного сина, бо його батько вже служив в АТО, а згодом помер від наслідків бойових дій.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ольга вирішила, що її громадського активізму замало. Почала ходити на курси самооборони, на спорт, до тиру на стрільбища. Як каже: підсвідомо готувала себе до чогось більшого.

У 2022 році синові було вже 17. І він погодився, що його мама піде захищати Україну.

— У перші два-три дні був такий хаос, усі в емоціях. Ніхто вдома не сидів. Я із самого ранку волонтерила в Будинку воїна. І навіть не знала, що мій брат теж пішов добровольцем. Ми несподівано зустрілися в 103-й ТРО, але встигли лише перекинутися кількома словами… Згодом я дізналася, що він потрапив до іншої роти. Я була з подругою. Чому ми пішли в тероборону? Бо жінок більше нікуди не брали. Та й туди не хотіли брати. Львівські ТРО сформували дуже швидко. Нам допомогла фінансистка відділу кадрів — пошкодувала нас і попросила командира бригади львівського батальйону взяти до себе. Він погодився. Лише запитав, як ставимося до смертей і чи не буде нам важко носити бронежилети.

У перший місяць 103-тя ТРО дислокувалась у Львові — мала навчання, формування, вишкіл. А потім добровольцям запропонували поїхати захищати Київ. І наголосили, що жінок не беруть. Ольга з подругою заледве впросилися. Однак по дорозі автобуси чомусь звернули на Полтавщину. Лише за якийсь час стало зрозуміло, що це найкраще рішення, адже доїхати до Києва не було шансу.

Відтоді Оля Лісова почала поступово входити в бойові дії: спочатку далі від прильотів, згодом ближче, зрештою, наблизившись до Сумщини.

— Ми дуже багато вчилися: копали окопи, тренували виїзди (наступи, штурми, захоплення…). Потім поїхали на Донеччину, в Краматорський район, де вже були активні бойові дії. Жили в окопах, в оточенні прильотів і перших мінометних обстрілів. Був момент, коли я стояла в наряді в місті Миколаївка, коло річки Сіверський Донець, і дивом залишилася живою. Тоді мене врятувала секунда — я встигла вчасно пригнутися, коли почався обстріл. Так я пройшла своє бойове хрещення. І відтоді почалася моя справжня війна.

Найважливіше — психологічна готовність

Якийсь час Оля була змушена доводити чоловікам, що може воювати нарівні з ними. На це йшло багато сил і енергії. Через пів року її нарешті почали сприймати як рівну. Вона все виконувала так само, як чоловіки. Але почалося справжнє пекло — штурми, нестача зброї. Романтика зникла. Залишилася сувора реальність.

— Останні пів року від утоми й апатії я почала давати задню. Тепер більше працювала як психолог, вела документацію, хоча за потреби завжди була з хлопцями. У певні моменти мене кликали до штабу або в кадри — там психолог на вагу золота, — але я постійно відмовлялася, хотіла залишатися зі своєю ротою. Коли їхали на Курщину, командир дав завдання. Я швидко його виконала і поїхала наздоганяти своїх, бо як же ж: моя рота там, а я тут?

Це був 2024 рік. Оля вирішує, попри страх, разом із медиками їхати на Курщину. З нею вірний собака, якого прихистила на початку війни.

— Перші два тижні ми почувались як герої. Хлопці набрали багато полонених. А потім почалося пекло. І коли ми вийшли, для мене це стало останньою краплею. Я вже робила все можливе й неможливе, щоб виїхати звідтіля. З моєї роти майже нікого не залишилося, а на війні, зрозуміло, побратим побратима тримає, а не командування. Якби тепер була моя рота, таке командування, як на початку війни, то без питань повернулася б служити.

— Що найважливіше в підготовці воїна: військові навички, вміння поводитися зі зброєю, діяти в різних ситуаціях чи психологічна стійкість?

— Важливо все, але психологічна готовність таки переважає. На війні все залежить від твоєї налаштованості, мотивації, як ти цінуєш життя. Навіть любов до життя тримає до останнього, бо тоді хочеться вижити попри все. Ти любиш рідних і хочеш повернутися до них. Мене з Курщини вивозили з контузією, але я трималася до кінця. Боролася, бо хотіла жити. Так само поводилися побратими. Ніхто з них не падав духом. Навіть ті хлопці, що на передових позиціях потрапили в оточення спецназу, а командування не могло їх вивезти, вийшли. Тринадцятеро людей дві доби йшли лісами й тягнули на собі поранених. Двоє з них — колишні атовці. Справжні бійці. Вели за собою всю групу і таки вивели.

— В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що всі чоловіки повинні воювати. Як нині мотивувати їх у ситуації, що склалася? Що робити з немотивованими, які до ЗСУ потрапляють добровільно-примусово?

— Це складне питання, зокрема для мене теж дуже складне. Нам потрібна нова армія, нове керівництво. Маю на увазі не суто президента, а загалом усю систему. Нам потрібен порядок. І те, що відбувається, — наслідок тих негараздів. Однак, попри це, кожен чоловік повинен розуміти, що захищати свою землю — його громадянський обов’язок. Для нього не може бути «не хочу» чи «я народжений не для війни». Як на мене, дієва пасивно-агресивна мотивація «нікого це не мине». Навіть якщо зараз і буде якесь перемир’я, то ненадовго. І дай Боже нам використати його для посилення, адже війна повернеться. Також важливо знати, що є бригади з різним рівнем порядку, адекватним і неадекватним командуванням. І доки тебе не забрало ТЦК, ти маєш вибір знайти собі місце там, де зможеш бути корисним, реалізувати себе. Також у нас, на відміну від ворогів, погано працює ІПСО. Треба в медіа більше розповідати про службу у війську. Як знаємо, у 2025 році путін на пропаганду кинув три мільярди, аби в нас поширювати зраду. Якби я мала вплив, то багато ресурсу віддала б на медійну сторону. Зараз недостатньо мотивувати людину тим, що вона повинна захищати свій дім. Треба робити щось більше. Також підтримую економічне блокування ухилянтів. Вважаю, що ветерани повинні їх заохочували. На мою думку, державного стимулювання мільярдами на сьогодні замало.

— Чи впливає на мотивацію те, що для військових не передбачена демобілізація?

— Однозначно. Було б добре, якби від початку прописали: рік на війні і, скажімо, три місяці на відновлення. Відпочилі воюють зовсім інакше. Тоді сформувався б кістяк, який би завдяки ротаціям зберігся. Було б більше людей, які ведуть за собою інших. Якби зберегли добровольців, наша армія була б цілком іншою. Але цей момент втрачено. От якби ті, хто має вплив на мобілізацію, відчули те, що відчуваємо ми на фронті…

Чотири роки на передовій — це не воїн ресурсу, не воїн, який переможе. Це повністю морально й психологічно знищена людина. Поодинокі ще щось хочуть, інші ж воюють за інерцією, бо вже втомлені й виснажені. Їх тримають побратими, яких треба змінювати на позиції. Не можуть їх кинути. Ще дехто з військових мислить — «хто, як не ми?» По собі знаю, що таке виснаження, коли нічого не хочеться. Рік минув, відколи я повернулася. І лише щойно починаю жити.

ІППО

ТПП

Пресцентр «Центр комунікацій»

Політехніки - для перемоги

Програма мікрокваліфікації «Кар’єрний радник» у Львівській політехніці ‒ це шлях у професію, яка ніколи не зникне

Oleksandr Levchenko — Wed, 08 Apr 2026 14:07:23 +0000

Програма мікрокваліфікації «Кар’єрний радник» у Львівській політехніці ‒ це шлях у професію, яка ніколи не зникне

8 квіт. 2026, 17:07

Oleksandr Levchenko ср, 04/08/2026 - 17:07

Центр інноваційних освітніх технологій Львівської політехніки

Світ професій сьогодні змінюється швидше, ніж ми встигаємо оновлювати резюме. За даними Світового економічного форуму, до 2025 року трансформація ринку праці може витіснити 85 мільйонів робочих місць, але водночас створити 97 мільйонів нових ролей. У цих умовах вибір професії «раз і назавжди» стає міфом. Традиційна модель «освіта на все життя» остаточно відійшла в минуле.

Професія кар’єрного консультанта зараз є найбільш затребуваною у системі освіти, зокрема в академічних ліцеях, які впроваджуватимуть реформу профільної старшої школи починаючи вже з вересня 2026 року, а за рік така посада з’явиться у всіх закладах базової та старшої загальної середньої освіти. Однак жоден заклад вищої освіти України не готує таких фахівців, хоча, звичайно, професіонал, здатний якісно допомогти у виборі професії, формуванні власної траєкторії кар’єрного розвитку, потрібен не лише в школі, а й у реабілітаційних центрах, центрах зайнятості, відділах кадрів та структурних підрозділах установ, організацій, підприємств, які займаються його стратегічним розвитком та розвитком персоналу. За кордоном давно готують таких фахівців у закладах вищої освіти на рівні бакалавра чи магістра, випускники успішно працевлаштовуються або будують власний бізнес, отримують пристойну зарплатню і статус у суспільстві.

Україна робить лише перші кроки у ньому напрямі, й Центр інноваційних освітніх технологій Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» першим відчув цей запит. Робоча група, до складу якої ввійшли викладачі кафедри практичної психології ментального здоров’я та кафедри теоретичної та прикладної економіки, розробили актуальну програму мікрокваліфікації «Кар’єрний радник», яка відповідає сучасним вимогам кар’єрного консультування. Програма відповідає професійному стандарту «Кар’єрний консультант», який затверджено в Україні у 2025 році. Гарантія працевлаштування майбутніх випускників підкріплено наявністю такої професії у Класифікаторі професій.

Програму будуть реалізовувати на базі Центру інноваційних освітніх технологій дистанційно. Заплановано розпочати навчання першого пілотного потоку вже у квітні. В рамках навчання слухачі опанують 5 навчальних модулів, кожен з яких орієнтований на набуття базових знань та практичних навичок, інструментарію, який допоможе фахівцю не лише визначити таланти, здатності і прагнення клієнта, а й співвідносити їх з реаліями ринку праці та розвитку економіки, і за підсумками індивідуальних консультацій та коучингового супроводу допомогти клієнту побудувати власний кар’єрний шлях, обрати професію або змінити її.

Про особливості навчання, умови вступу, важливість програми 3 квітня 2026 року в прямому ефірі «Першого Західного» розповідали керівниця робочої групи розробників програми мікрокваліфікації «Кар’єрний радник», професорка кафедри практичної психології ментального здоров’я Інституту права, психології та інноваційної освіти, директорка Центру інноваційних освітніх технологій Львівської політехніки, д.пед.н., доцент Маргарита Носкова та учасниця робочої групи розробників програми, старша викладачка кафедри ППМЗ Ольга Дубова.

15 квітня 2026 року о 15:00 розпочнеться інформаційний вебінар для всіх зацікавлених осіб. Передусім чекають педагогів та адміністрації майбутніх академічних ліцеїв, адже для них це особливо актуально. На вебінарі буде презентовано навчальну програму та викладачів мікрокваліфікації, умови реєстрації та навчання на курсі, також можна буде поставити запитання й отримати відповіді на них.

Паралелі війни від минулого до сьогодення: лекція Романа Кузьмина

Oleksandr Levchenko — Wed, 08 Apr 2026 12:34:27 +0000

Паралелі війни від минулого до сьогодення: лекція Романа Кузьмина

8 квіт. 2026, 15:34

Oleksandr Levchenko ср, 04/08/2026 - 15:34

Микола Гевак, Центр комунікацій Львівської політехніки

У Львівській політехніці провели лекцію, присвячену темі війни — якою вона буває, яку має структуру і які її наслідки для всіх сторін конфлікту.

Роман Кузьмин — колишній військовий, молодший сержант Збройних сил України, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Інституту гуманітарних та соціальних наук. Після важкого поранення він повернувся до викладацької роботи, й одним із перших проєктів, які реалізував, стала лекція, присвячена історії та структурі війн.

«Хочеш миру — готуйся до війни»

Як зазначив Роман Кузьмин, у своїй лекції він проводить паралелі між світовими війнами і війнами сьогодні.

Що таке війна? Відомо більш як сто визначень цього поняття. Зокрема, британська енциклопедія окреслює війну як конфлікт між політичними групами, що передбачає військові дії значної тривалості й масштабу.

Перше свідчення про війну в історії людства зафіксоване в печері біля міста Морель в Іспанії. Наскельний малюнок, чий вік становить 150 тисяч років (доба палеоліту), свідчить про те, що, відколи існує відома нам людина, відтоді можна говорити і про війну як явище.

Які є різновиди війни? Їх поділяють за рівнем інтенсивності на війни високої, середньої та низької інтенсивності. Водночас інтенсивність війни може змінюватися залежно від фаз, які визначаються зовнішніми чинниками. Російсько-українська війна, яка розпочалась у 2014 році, перебувала у 2014–2015 роках в активній фазі, потім перейшла у фазу середньої інтенсивності й залишалася такою до 2022 року. Після 2022 року ми знову повернулися до фази високої інтенсивності.

За територією поширення виокремлюють світові війни. Світова війна охоплює всі континенти й океани. Якщо масштаб менший, таку війну вважають регіональною. Локальні війни — це війни між двома країнами або ті, що обмежені вузькою територією. Відповідно, існує поділ за географічним принципом, а за характером війни бувають міждержавні, антитерористичні та громадянські.

Ознаки війни

— Згідно з міжнародними актами, ООН визначила такі ознаки війни: війна — це вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави, будь-яка військова окупація чи анексія з використанням території однієї держави або її частини, блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави. Таке було і в нашій війні — блокування портів з боку Чорноморського флоту російської федерації. Напад збройних сил держави на сухопутні, морські або повітряні сили іншої держави є одним з воєнних компонентів. Використання збройних сил однієї держави, які перебувають на території іншої за її згодою, у разі порушення домовленостей з нею або будь-якого продовження перебування таких військ після закінчення дії угоди визначають як акт агресії. Це те, що загрожувало з боку військ Чорноморського флоту після закінчення угоди про їх перебування. Дії держави, яка дозволяє використовувати свою територію військам іншої держави для здійснення актів агресії проти третьої держави. Це те, що робить Білорусь. Фактично вона також є учасником нашої війни і вчиняє акт агресії, надаючи свою територію для військ російської федерації. Посилання державою або від імені збройних банд, груп і регулярних сил чи найманців, що використовують збройні сили проти іншої держави. Переважно такий вид агресії є в громадянських війнах, і його досить активно використовують в африканських країнах, в Афганістані тощо, — зазначив Роман Ярославович.

Технології на війні. Зростання ролі технологій у сучасних війнах

Зростання ролі технологій у військових конфліктах помітне вже під час Першої та Другої світових війн. Під час Першої світової війни велику роль відіграли авіація, дирижаблі, підводні човни, танки, хімічна зброя, вогнемети та радіо. Дирижаблі, зокрема, активно використовували для бомбардування Британії в 1915–1917 роках. У роки Другої світової війни з’явилися балістичні крилаті ракети, ехолоти, радари, авіаносці, реактивна авіація і ядерна зброя. Однак поява певних технологій у попередній епосі ще не означає їх масового використання для військових потреб. Наприклад, авіаносці були винайдені раніше, але їхня перевага стала зрозумілою лише під час Другої світової війни.

Сучасні війни, війни за участю США в різних точках земної кулі та війни на Близькому Сході провокують появу й демонструють велику роль систем космічних супутників, високоточної зброї, так званої стелс-технології для зменшення радіолокаційної помітності в повітрі та на морі, безпілотних літальних апаратів, морських дронів, наземних роботизованих комплексів, а також комплексів ситуативної обізнаності на полі бою в реальному часі.

Модель ескалації конфлікту Фрідріха Глазла

У конфліктології відома так звана модель ескалації конфлікту Фрідріха Глазла, яка передбачає 9 «сходинок», поділених на три «блоки» розвитку конфлікту.

Перші 3 сходинки — це напруження, ситуація «win-win». На цьому етапі можна в результаті переговорів безпосередніх сторін досягти компромісу й уникнути великих втрат.

Сходинки 4–6 передбачають, що одна зі сторін обов’язково зазнає поразки. І єдиним способом досягти компромісу стає кваліфікована переговорна позиція однієї зі сторін. Тобто потрібно залучати переговорників і шукати компроміси для примирення.

Останні 3 сходинки означають готовність до знищення. Сьома сходинка — обмежене знищення, восьма — повне знищення, а дев’ята полягає в тому, щоб потягти ворога разом із собою в прірву, коли знищення загарбника стає важливішим за своє життя чи безпеку. На цьому етапі обидві сторони зазнають поразки, і припинення конфлікту можливе лише за активного втручання третьої сторони, тому що двоє між собою вже не можуть домовитися.

Як зазначив колишній військовий, зараз ми перебуваємо на сьомій сходинці, тобто готові до обмеженого знищення ворога.

Економічний вимір

Перехід економіки воюючої країни з режиму мирного часу на військові рейки завдає великих збитків і переважно пов’язаний з низкою заходів, покликаних мобілізувати суспільство й економіку для потреб збройних сил.

— У результаті сьогоднішньої війни США проти Ірану економіка вже зазнала колосальних збитків, оскільки це 20 % ринку нафти і 30 % світового ринку скрапленого газу. На початку бойових дій, як правило, розпочинається націоналізація майна та активів ворожої країни, або, як сьогодні це називається, заморожування активів. Так було і під час Першої світової, і Другої, і сьогодні.

Інфляція. Це абсолютно природний чинник, оскільки війна, що потребує витрат і нічого не продукує, відповідно, є збитковою. Це спричиняє інфляцію національної валюти, введення карткових систем на харчі й товари широкого вжитку. Під час світових війн в усіх країнах вводили карткову систему. Якщо буде, не дай Боже, наступна світова війна, цих моментів не уникнути.

Ненормованість робочого дня та обмеження відпочинку. Коли розпочинається війна, відбувається так звана мобілізація трудових ресурсів. Це означає, що працівники працюють понаднормово, навіть якщо їм за це не доплачують. Це те саме, що військовий несе службу на фронті, а робітник займається виробництвом устаткування, озброєння, амуніції на заводі.

Звичайно, такі заходи призводять до економічних труднощів, бо чоловіки — найбільш кваліфікована робоча сила — відправляються на війну і перестають бути корисними для національної економіки, що спричиняє стагнацію. І, звісно ж, безробіття: здавалося б, робочі місця звільняються, але насправді скорочується ринок. А тоді, відповідно, він спричиняє безробіття або пониження рівня оплачуваності праці, — зауважив колишній військовий.

Економічні блокади противників у війні

Класично під час світових війн і не тільки всі країни намагаються уражати не лише війська та озброєння противника, а й його економіку. Для цього практикують економічну блокаду. У роки Першої світової війни Франція, Британія та США блокували узбережжя Німеччини й Австро-Угорщини. Німеччина протидіяла цьому своїми засобами, зокрема підводними човнами та рейдерами. У роки Другої світової війни Британія та США повторили цей хід уже проти Німеччини й Італії, а Німеччина знову застосувала підводну війну. Активне використання Японії та США палубної сухопутної варти для боротьби з логістикою ворога на Тихому океані — принципи були дещо інші, але там також намагалися завдати економічних збитків. Щодо новішої історії, то перший приклад після Другої світової війни — блокада Західного Берліна, коли Радянський Союз перекрив доступ товарів для французького, британського й американського контингентів, які перебували в анклаві. Протягом 15 місяців усе необхідне постачали повітряним шляхом, зокрема значною мірою вугілля.

Як країни діють, коли щодо них намагаються запровадити економічну блокаду? Роман Ярославович пояснив:

— Як правило, в таких випадках країни вживають низку заходів, і перше — це використання нейтральних країн. Тобто вони намагаються обійти блокаду через нейтральні країни. У Першій світовій війні це були такі держави, як Швейцарія, Іспанія, Португалія, Швеція, країни Латинської Америки, а також США на перших етапах. Під час Другої світової це теж були Швеція, Швейцарія, Іспанія, Португалія, а тепер уже й Туреччина.

Наступне — це залучення спроможності своїх союзників. Тобто США для Британії, Франції та росії під час Першої світової війни і ленд-ліз США під час Другої світової війни для Британії, СРСР, Китаю фактично були їхніми рятівниками від економічних збитків. Та сама ситуація була з блокадою Західного Берліна в 1948 році.

І третє — контрабанда й обхід ембарго. Те, що робить сьогодні російська федерація. Тіньовий флот Ірану та росії. Але тіньовий флот уперше почав використовувати для обходу ембарго саме Іран. Продаж товарів подвійного призначення до російської федерації, наприклад, через країни Центральної Азії, Індії та Китаю. Під виглядом товарів подвійного призначення можуть постачати різноманітні компоненти, плати і так далі, обходячи таким чином ембарго.

Сучасні війни більше схожі на локальні війни періоду холодної війни (1948–1991), ніж на світові війни першої половини ХХ століття. Зараз спостерігається збільшення тривалості війн і збільшення дистанції між воюючими сторонами. Якщо раніше відбувалися штикові атаки, то тепер зона ураження становить 5–10 кілометрів. Далі зростає роль технологій у сучасних війнах і вагомість кількісної компоненти для тривалості війни. Спостерігається часткове повернення до масових армій та відмова від виключно професійних військ. Й останнє — це початок нових перегонів озброєнь у сучасному світі. Якщо раніше були штикові атаки, то тепер це оператор з дроном, роботизація всіх видів військ, космічні апарати, БПЛА, морські дрони та наземні роботизовані комплекси. За статистикою, втрати бронетехніки України на війні зменшуються, зокрема втрата танків. Тобто йдеться про колосальне зниження технічних втрат, і зумовлено це самою природою війни.

ІГСН

ІМКС

Пресцентр «Центр комунікацій»

Від Вашингтона до Львова: Львівська політехніка проведе українсько-американський форум науки та освіти

Oleksandr Levchenko — Wed, 08 Apr 2026 09:53:52 +0000

Від Вашингтона до Львова: Львівська політехніка проведе українсько-американський форум науки та освіти

8 квіт. 2026, 12:53

Oleksandr Levchenko ср, 04/08/2026 - 12:53

Організатори форуму

11–12 червня 2026 року Національний університет «Львівська політехніка» проведе міжнародний форум Lviv Academic Bridge 2026: Ukraine–U.S. Science & Education Forum. Подія відбудеться у гібридному форматі та об’єднає представників університетів, державних інституцій, наукових спільнот, громадських організацій і української професійної діаспори у США.

Співорганізаторами форуму є, зокрема, Форум науки та освіти в межах Ukrainian Week у Вашингтоні; Глобальна коаліція українських студій, Українська наукова діаспора. Активно ведуться перемовини з іншими партнерами. Захід проходитиме за підтримки Посольства України в США

Форум продовжить дискусії, розпочаті під час Ukrainian Week у Вашингтоні, — вже у Львові, з фокусом на партнерства, спільні проєкти та практичні формати взаємодії. Ініціаторкою проведення події стала ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська. Сам форум розглядають як наступний крок у розвитку українсько-американської співпраці у сфері науки та освіти.

Символічно, що подія відбудеться у 2026 році — в рік 250-річчя незалежності Сполучених Штатів Америки. У цьому контексті форум у Львові набуває додаткового значення як майданчик для осмислення спільних цінностей, академічної свободи, партнерства та довіри між Україною і США.

У програмі передбачено кілька ключових блоків: стратегічну панель про розвиток партнерства України та США в умовах невизначеності, презентації українських та україноорієнтованих спільнот у США, окрему сесію за участі американських університетів, пітчинг українських наукових і освітніх проєктів, а також дискусію про Ukraine–U.S. Open Knowledge Corridor — майбутній простір спільної роботи у сфері відкритої науки, академічного обміну та наукової комунікації.

Серед учасників очікують представників урядових структур, університетів, міжнародних академічних мереж, експертних спільнот, дослідницьких центрів, громадських ініціатив і української академічної діаспори у США.

Важливою частиною підготовки до форуму стане open call (деталі оприлюднимо найближчим часом). До початку події організатори опублікують каталог громадських і професійних ініціатив у США, відкритих до співпраці з Україною, а також каталог українських наукових та освітніх проєктів, які шукають підтримки, партнерства або міжнародного розвитку. Подати інформацію можна буде через спеціальні Google-форми. Це дасть змогу ще до форуму зібрати потенційних партнерів, краще побачити поле співпраці та зробити саму подію більш результативною. Обидва каталоги будуть періодично оновлюватися.

Окрему увагу під час форуму буде надано friend-shoring у науці — розвитку співпраці з інституціями, яким довіряють стратегічно та з якими можливе довгострокове партнерство в дослідженнях, інноваціях і спільних освітніх форматах. Ще одна ключова тема — формування коридору відкритих знань між Україною та США, який ґрунтується на чітких правилах, прозорості та взаємній вигоді.

Для Львівської політехніки форум є частиною стратегії розширення міжнародного партнерства, посилення ролі університету в глобальному академічному середовищі та створення нових можливостей для українських дослідників, викладачів і студентів.

Підсумком події стане Lviv Action Note — погоджений документ, який зафіксує пріоритетні напрями українсько-американської співпраці у сфері науки та освіти й визначить наступні практичні кроки. Форум у Львові має стати не лише продовженням важливої розмови у Вашингтоні, а й майданчиком для нових спільних рішень.

З питань участі, партнерства, спонсорства, медіаспівпраці та будь-якої додаткової інформації просимо звертатися до координатора форуму: Олександр Березко (+38 067 369-80-34, oleksandr.l.berezko@lpnu.ua).

Ректор

Проректор (напрям діяльності: міжнародна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: навчально-методична робота)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Пресцентр «Центр комунікацій»

Lviv Academic Bridge 2026

Сучасна поліграфія і її роль у житті

Oleksandr Levchenko — Wed, 08 Apr 2026 09:12:50 +0000

Сучасна поліграфія і її роль у житті

8 квіт. 2026, 12:12

Oleksandr Levchenko ср, 04/08/2026 - 12:12

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що майже все, що ми бачимо і до чого доторкаємося, пов’язане з поліграфією? Етикетки, написи на одязі, друк на склі, дереві чи металі — усе це результат роботи поліграфістів.

За словами завідувача кафедри комп’ютерних технологій у видавничо-поліграфічних процесах Інституту поліграфії та медійних технологій Михайла Верхоли, унікальність поліграфії полягає в тому, що вона працює не лише з матеріалом, а передусім з інформацією.

— У звичайному виробництві на вході є матеріал і на виході матеріал. У поліграфії ж на вході — інформація і на виході також інформація. Вона забезпечує емоційні й інтелектуальні потреби, — пояснює він.

Поліграфія — це більше, ніж друк

Сьогодні багато хто асоціює поліграфію виключно з друком. Проте це значно ширше поняття.

— Достатньо зайти до магазину чи кафе. Все, що можна прочитати або побачити на упаковках, — результат поліграфії. Наприклад, на сучасних виробничих лініях етикетки можуть друкувати безпосередньо під час виготовлення продукції. У новітніх системах друк інтегрований у виробництво. Тобто інформацію наносять одразу на скло чи упаковку. Якщо ж лінії старіші — етикетки друкують окремо, після чого роботизовані системи наклеюють їх на продукцію. Усе, що наноситься або приклеюється на поверхню, — це поліграфія, — розповідає Михайло Верхола.

Від аналогових технологій до цифрових

Сучасна поліграфія значно трансформувалася. Великі тиражі газет відійшли в минуле, як і громіздкі друкарські машини. Сьогодні замість них використовують компактні чотирифарбові машини, де кожна секція відповідає за окремий колір. Завдяки комп’ютерним технологіям зображення розділяється на кольори автоматично, а процес друку став точнішим і безпечнішим.

— Можна сказати, що традиційна поліграфія вже відходить і на її місце приходить щось принципово нове?

— Раніше це була аналогова поліграфія, коли фарба накладалася на фарбу. Сьогодні ж змінились і технології, і способи виготовлення друкарських форм. Значною мірою відійшли в минуле й шкідливі хімічні процеси, — зазначає завідувач кафедри.

Втім класична поліграфія не зникла. Вона незамінна там, де йдеться про великі тиражі.

— Якщо потрібно надрукувати книжки обсягом 300–400 сторінок чи великі наклади журналів або шпалер, цифрові технології не завжди можуть це замінити. Тут класична поліграфія має перевагу, — додає Михайло Верхола.

Практика як основа навчання

Сучасна освіта у сфері поліграфії також змінюється. Основний акцент роблять на практичному досвіді студентів.

— Яким є сучасне навчання у сфері поліграфії?

— Ми прагнемо, щоб студенти не лише знали теорію, а й могли застосувати її на практиці. Наприклад, у нас був цікавий кейс: львівська художниця звернулася з проханням оцифрувати її ікони, щоб створити власний мерч. Разом зі студентами ми дослідили різні технології друку й допомогли обрати оптимальний варіант. Це реальний досвід, який поєднує навчання і практику, — каже викладач.

До освітнього процесу також активно залучають підприємців і фахівців галузі, які діляться власним досвідом.

Про практичний бік поліграфії розповів Юрій Петрів — старший викладач кафедри комп’ютерних технологій у видавничо-поліграфічних процесах ІПМТ:

— Ми перебуваємо в лабораторії цифрових адитивних технологій друку. Класична поліграфія — дорожня розмітка, вказівні знаки, весь одяг, який ми носимо, — також задруковується. Є така технологія, як термотрансферний друк, яким це й виконують.

За його словами, студенти мають можливість не лише почути про технології, а й побачити їх у дії.

Процес друку на тканині має свої технологічні особливості.

— Щоб надрукувати зображення на тканині, потрібні чотири кольори — через їх синтез. Для цього використовують термотрансферний термопрес. Оскільки тканини різні, поверхню потрібно активувати — розігріти, щоб принт добре тримався і проник у матеріал, — пояснює викладач.

Освіта, ресурси і роль штучного інтелекту

Відповідаючи на запитання про складність впровадження нових освітніх програм у сучасних українських реаліях, Михайло Верхола наголошує: усе починається з чіткої мети.

— Спочатку треба зрозуміти, яке завдання ми ставимо, адже ніхто на словах кошти виділяти не буде. Важливо довести важливість своєї діяльності для когось, під конкретне завдання. Тоді, думаю, під це будуть ресурси, — каже він.

Водночас поліграфія активно інтегрує новітні технології, зокрема штучний інтелект.

— Штучним інтелектом зараз користуються всі — і ми також. У нас є розроблені симулятори фарбодрукарських систем, де можна проводити різноманітні дослідження. ШІ можна підключати, щоб людина не витрачала часу на ручну зміну даних, адже моделювання інколи триває тижнями. Для аналізу даних його теж доцільно використовувати — щоб швидше їх систематизувати. Зрештою, ми можемо застосовувати його і в таких напрямах, як машинний зір, — пояснює Михайло Верхола.

— Які навички повинні мати студенти, щоб навчатися на вашій спеціальності?

— Крім бажання та шкільної підготовки — нічого особливого. Студент має більш-менш знати математику і вміти нею користуватися. Математика — як мова, це доступ до інформації. Важливо розуміти формули, які ти пишеш, бо це інструмент для роботи. Частина інформації передається саме через математику. Але загалом сьогодні багато чого можна знайти через інтернет. Головне — бажання й азарт. Тоді людина може досягти всього, — зазначає Михайло Верхола.

Натомість Юрій Петрів наголошує на впливі середовища та виховання:

— Дуже багато залежить від сім’ї. У мене є малий син, і він любить конструювати з Lego. Я як педагог уже бачу, як і куди його можна спрямовувати. Так само і в інших сім’ях: якщо, наприклад, є художники — дитина починає малювати, і батьки підтримують цей напрям. Важлива роль і педагогів у школах чи коледжах: якщо вони допомогли людині розкритися та побачили її схильності, то можуть дати той перший поштовх.

ІПМТ

КТВП

Пресцентр «Центр комунікацій»

Переможець Talents for Ukraine із Львівської політехніки розповів про наукові відкриття та виклики

Oleksandr Levchenko — Wed, 08 Apr 2026 06:06:01 +0000

Переможець Talents for Ukraine із Львівської політехніки розповів про наукові відкриття та виклики

8 квіт. 2026, 09:06

Oleksandr Levchenko ср, 04/08/2026 - 09:06

Ігор Голод, Центр комунікацій Львівської політехніки

Одним із переможців програми Talents for Ukraine від KSE Foundation став доктор хімічних наук, професор кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології Інституту хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка» Святослав Половкович. Програма Talents for Ukraine підтримує талановитих українців у науці, освіті, технологіях і культурі, надаючи фінансову підтримку та ресурси для розвитку навіть у складних умовах.

Святослав Половкович погодився відповісти на запитання Центру комунікацій Університету.

— Який проєкт був поданий на конкурс Talents for Ukraine?

— Talents for Ukraine оцінює не проєкти, а талановитих людей. Я подав CV і мотиваційний лист, розповів про свої наукові, освітні та соціальні досягнення. За це здобув мінігрант на підтримку діяльності.

— У чому унікальність ваших досліджень?

— Ми створюємо нові органічні молекули й гетероцикли з потенційною біологічною активністю. Працюємо над пошуком нових антиконвульсантів для лікування посттравматичної епілепсії як наслідків черепно-мозкових травм, а також розвиваємо прикладні технології — виробництво біопалива та синтез полімерів, які вже застосовують на практиці.

— Як швидко результати можуть бути впроваджені у фармацевтику?

— Випуск ліків — довгий процес, тож лише невеликий відсоток молекул доходить до практики. Натомість прикладні технології, як-от виробництво полімерів або біопалива, впроваджують значно швидше.

— Чи співпрацюєте з міжнародними центрами?

— Безпосередньо з компаніями — ні. Але через Українське товариство медичної хімії маємо доступ до лабораторій у Чехії, Франції, Польщі та США. Наші молекули досліджували в американських центрах, а над протиепілептичними засобами працює спільна команда з медуніверситету.

— Що для вас означає перемога в Talents for Ukraine?

— Це дороговказ і сигнал, що моя робота потрібна. Фундація Київської школи економіки оцінює з академічної, бізнесової та прикладної перспективи. Це підтвердження, що напрям правильний.

— Які можливості відкриває ця підтримка?

— Передусім — полегшення практичних аспектів досліджень: участь у міжнародних конференціях, доступ до платних наукових баз і спеціалізованих програм. Це підвищує мобільність і ефективність роботи.

— З якими викликами сьогодні стикається українська хімія та фармацевтика?

— Одним із ключових викликів є дефіцит кадрів і зниження популярності галузі. Після тривалого занепаду промислового сектору, а також в умовах війни, кількість студентів, які обирають цей напрям, значно зменшилася, тому відновлення кадрового потенціалу потребуватиме часу. Додатково ситуацію ускладнюють стереотипи щодо нібито «непрестижності» хімії. Водночас хімічні підприємства вже давно не відповідають застарілим уявленням: сьогодні це автоматизовані виробництва, сучасні лабораторії та комфортні офіси. Важливо також розуміти, що саме хімія лежить в основі багатьох інноваційних технологій — від фармацевтики й біотехнологій до нових матеріалів і енергетики.

— Чи достатньо в Україні інфраструктури для біотехнологій?

— Освітня та наукова база в цій сфері ще активно формується. Сучасна біотехнологія охоплює генну інженерію, створення штамів-надпродуцентів і розроблення інноваційних продуктів. У Львівській політехніці ми оновлюємо лабораторну базу та розширюємо дослідницькі можливості, а українські компанії вже працюють над розробками на основі модифікованих мікроорганізмів, зокрема у виробництві інсуліну.

— Як мотивуєте студентів?

— Деякі приходять мотивованими, інші — через практику: участь у конкурсах, олімпіадах, наукових проєктах. Важливий стимул — перспектива працевлаштування.

— Які навички критично важливі для молодого науковця?

— Гнучкість мислення, здатність працювати в умовах невизначеності й керувати великою кількістю завдань. Наукова робота часто залежить від зовнішніх обставин, тому важливо адаптуватись і ефективно використовувати час.

— Що надихає вас у складні часи?

— Любов до роботи, бажання зробити щось корисне для суспільства та допомога студентам. Як колись на кафедрі помітили мене, так я тепер намагаюся «висмикувати» талановитих студентів із великого потоку та розвивати їхній потенціал.

— Яку пораду дали б молодим дослідникам?

— Багато працювати і не здаватися. Спочатку завжди бракує ресурсів і досвіду. Важливо вкладати сили та кошти у власні дослідження — це формує базу для майбутніх грантів і публікацій. Сьогодні можливостей більше, ніж раніше, і їх потрібно використовувати наполегливо.

ІХХТ

ТБСФБ

НТСА

Пресцентр «Центр комунікацій»